Психологія чайлдфрі (бездітні за власним бажанням)

Причини, які називають дорослі люди, що зробили свій вибір на користь бездітності, різноманітні. Для когось це надто велика відповідальність, хтось називає мотивом нестачу матеріальних засобів, є люди, які відкрито заявляють, що не бачать жодного задоволення бути батьками. У сучасному світі задоволення можливе й без зачаття, тому дивно скоріше не те, що існують люди, які не хочуть виховувати дітей, а те, що діти все ж таки з’являються на світ і стають для когось найважливішою складовою щастя.

Бояться відповідальності, бояться майбутнього, якщо не «міцно стоять на ногах», бояться, що життя вже не буде належати їм повністю; бояться, що не вдасться стати хорошими батьками, якщо є особистий негативний досвід із власного дитинства...

Причини можуть називатися різні, наприклад, відсутність матеріальної бази (грошей, житла), небажання жертвувати особистою свободою, прагнення до кар’єрних досягнень, бажання жити заради свого задоволення, не обтяжуючи себе турботою про дитину. Однак, на мій погляд, ключовим фактором є власний негативний дитячий досвід людини.
Говорячи про добровільну бездітність, слід звертати увагу на вік і сімейний стан. Небажання мати дітей у молодому віці, не перебуваючи у шлюбі, — цілком зрозуміле й резонне.
Небажання мати дітей, перебуваючи у шлюбі з коханою людиною за наявності матеріальних ресурсів, є ознакою проблеми, для вирішення якої необхідна робота з психотерапевтом.

Якщо говорити про чайлдфрі, тобто про добровільне небажання мати дітей, то в більшості випадків причини: егоїзм, незрілість, бажання жити для себе, не нести за когось відповідальності.

Причин може бути кілька: це і нестабільний матеріальний стан, часті сварки в родині, незадовільні житлові умови, небажання брати на себе відповідальність за дитину, страх змін, відсутність любові до дітей. Є й такі молоді люди, які не хочуть заводити дітей, оскільки вважають, що поява третьої, тобто дитини, може зруйнувати їх сімейну ідилію, і вони більше не зможуть безроздільно належати одне одному. Крім того, у сучасному світі відбулося зміщення цінностей, і діти перестали бути обов’язковим атрибутом родини.

Причини можуть бути абсолютно різними: це і проблеми, що мають коріння в дитинстві, і своєрідний "егоїзм", і надмірно вимогливе ставлення до себе, і свідомий вибір, який враховує складнощі сучасного світу. У будь-якому разі — це вибір, який можна і потрібно поважати.

Причин може бути найрізноманітніших: як матеріальні, так і фізичні, аж до глибинних психологічних.

Людині взагалі властиво чогось хотіти, а чогось не хотіти. Природна властивість людської психіки — вибирати. Обираючи дітей, вибираєш важку працю, клопоти та відповідальність. Обираючи відсутність дітей, вибираєш різновид самотності (від якої, однак, не застраховані й ті, у кого діти є), багато вільного часу та можливостей для самореалізації, плюс відсутність низки моральних і матеріальних проблем, які зазвичай виникають у пар, що виховують дітей.

Деякі молоді люди згодом можуть переглянути та змінити свої цінності. Але деяким людям, мабуть, і справді діти як вид самореалізації не потрібні для щастя. Аушра Аугустінавічюте в одному з останніх інтерв’ю розповідала, зокрема, про жінок, які не потребують материнства.

Причини можуть бути дуже різними. Поширена думка, що люди просто «не дозріли». Це — стереотип, вигідний більшості держав. Насправді ж, у кожної людини є право розпоряджатися своїм життям і вирішувати, впустити в нього когось ще чи ні.

Малоймовірно, що ви зустрінете «чайлдфрі» на вулиці. Усі висловлювання, сповнені неприйняття та відрази до дитячої теми, переважно анонімні та зустрічаються в мережі Інтернет, але аж ніяк не в дитячих пісочницях. Чайлдфрі намагаються не відвідувати місця, де є діти, можуть скаржитися адміністрації готелів чи ресторанів на шум, створюваний малюками, або робити зауваження батькам розбешених дітей, але практично ніколи не проявляють агресії безпосередньо до дітей. Якщо говорити про ненависть, то чайлдфрі, швидше, ненавидять власне дитинство, ніж якогось конкретного дитя.

Швидше не ненавидять, а просто не знають, що з ними робити, і тому намагаються триматися осторонь. А якщо доводиться вимушено перебувати в компанії дітей — зляться й дратуються, бо не вміють із ними «ладити».

Не думаю, що ненавидять, швидше негативно ставляться до власного дитинства та до себе самого в дитячому віці.
До того ж, небажання мати власних дітей не означає ненависті до дітей у принципі.

Швидше діти викликають у таких людей роздратування, як досадну перешкоду.

Деякі з них.

Це не так.

Хтось може навіть ненавидіти, але під цією ненавистю, швидше за все, ховається власна безпорадність, фізіологічна проблема або внутрішнє підсвідоме небажання мати дітей, а зізнатися собі в цьому буває страшно. Простіше ненавидіти когось, ніж себе за власний страх зізнатися в тому, що, швидше за все, буде засуджене оточуючими.

Ненавидять — занадто сильне слово. Дехто ставиться нейтрально: «Хай собі існують, тільки подалі від мене», інші налаштовані агресивно: «Скрізь ці чужі діти, не можна ступити й кроку, щоб дитину не побачити!» — ось цих діти дуже й дуже сильно дратують.

Це не так. Скоріше, слід говорити про відсутність захоплення дітьми як «норми» ставлення до дітей. Чайлд-фрі, радше, байдужі до дітей.

Добровільна бездітність знаходить у нашому суспільстві як осудливих, так і співчутливих. Активну неприязнь до себе зазнають лише ті окремі чайлдфрі, які самі продукують у зовнішній світ висловлювання, сповнені неприйняття та відрази до дітей.

Люди іноді засуджують вибір сімейної пари жити без дітей, вважаючи їх егоїстами; іноді не розуміють, як можна жити без дітей, і обмежують контакти з ними; іноді співчувають.

Добровільна бездітність кидає виклик суспільству, орієнтованому на обов’язкове дітонародження.
У радянському минулому створення сім’ї та народження дітей у відносно ранньому віці вважалося само собою зрозумілим, обов’язковим, і на людей, які не відповідали цьому шаблону, дивилися із засудженням і нерозумінням.
У сучасному світі людина має набагато більшу свободу будувати своє життя так, як вона сама вважає за потрібне.
Люди, які живуть усвідомлено, значно менше схильні засуджувати тих, хто живе інакше, і в цьому сенсі неприязнь до бездітних може проявлятися з боку людей, які живуть за інерцією, не приймають самостійних рішень, а діють так, «як прийнято».
Подібна позиція ніби кидає виклик суспільній думці, провокує виникнення несвідомої тривоги в інших людей, які підсвідомо сумніваються у правильності свого життєвого вибору.

Суспільство схильне ставитися з неприязню до тих, хто не дотримується звичаїв. У цьому випадку: створити сім’ю та народити дітей. Люди, які цього не роблять, викликають нерозуміння, а отже, і несхвалення суспільства.
«Чайлдфрі» та люди, які мають дітей, «говорять різними мовами» і не розуміють цінностей одне одного.

Не у всіх, а скоріше у старшого покоління, зокрема у тих людей, які мають установку, що родина без дітей — це не родина, і діти мають бути обов’язково.

У суспільстві існує соціальний стереотип про необхідність мати дітей. Природно, що люди, які чинять не так, як усі, викликають нерозуміння та несхвалення в соціуму.

Я зустрічала людей, які з агресивним нерозумінням ставилися до «чайлдфрі».

Існує. Філософію чайлдфрі більшість сприймає майже на рівні з виродженням. Оточуючі очікують, що така людина з часом «одужає» та «візьметься за розум». Стандартні соціальні очікування від члена суспільства такі: у людини мають бути робота, чоловік/дружина, діти та дах над головою. За відсутності чогось із переліченого суспільство в кращому випадку шкодує, у гіршому — презирливо ставиться.

Так, і це також насаджується культурою та штучно створюваною панікою навколо «демографічного кризису».

Да

Ненавидящих детей людей я не встречала, но много сталкивалась с теми, кто либо не могли зачать и прикрывали свою невозможность фразами типа: "без детей еще лучше" или "с детьми все родители мучаются, поэтому будем жить для себя"; либо сами были в детстве травмированными и не хотели быть "плохими" родителями.

Пока что нет.

Нет

Нет.

Обращались.

Клиентов не было, но есть знакомые, которые не позиционируют себя как «чайлдфри», однако не стремятся иметь детей и даже те, которые имея детей, говорят, что если бы они в своё время не оглядывались на то, что о них скажут, то спокойно прожили бы и без детей.

Всего помню троих таких девушек и одного парня. На сегодняшний день одна девушка передумала - вышла замуж и родила ребенка, впрочем, говорит, что одного ей хватит и больше не надо. Вторая почти передумала и уже готова была бы забеременеть, однако ее муж держится прежнего курса на отсутствие детей и к чему придет эта пара, неизвестно. Третья девушка сейчас проходит психотерапию не у меня. Парень считает, что ему не следует заводить детей, потому что ему нечему их научить и нечего им дать с его точки зрения (он инвалид по душевному заболеванию).

Да. Одна клиентка говорила о трудностях принятия себя в связи с тем, что ей "пора родить ребёнка". О том, что все спрашивают о её замужестве и о детях. А родители давят на неё по поводу рождения внуков.
Всё наше общество направлено на поддержание потребительского отношения к человеку и чайлд-фри - один из вариантов сопротивления давлению власти.