Труднощі із 10-річним сином

Доброго дня)
Я б розділила ваш запит на декілька різних складових.

Корекційна робота.
Тут дійсно важливо співпрацювати з фахівцями, але саме з корекційними педагогами, які підберуть комплекси вправ на розвиток довільної уваги та різних складових довільної регуляції діяльності (здатність орієнтуватись на систему вимог, утримувати мету і декілька умов одночасно, уміння діяти за правилом, уміння діяти за інструкцією, уміння самостійно виконувати послідовність дій тощо). З мого досвіду ефективніше було б звернутись до спеціалізованого центру, оскільки там є можливість всебічного впливу, і через тілесні складові (нейрокорекція, три С терапія), і через ігри, і через вправи (письмові).
Адже формувати навички довільного керування собою важливо з усіх сторін, де це можливо.

Батьки.
Тут важливо було б співпрацювати з психологом БЕЗ дитини, адже батькам важливо розібратися - що саме заважає мені, як Особистості? Тобто, що всередині мене заважає мені впоратись зі складною поведінкою моєї дитини та з тими проблемами, які з цим пов'язані. Знайти причини, опрацювати їх і знайти нові способи взаємодії, які будуть допомагати долати складності.

Психологічні проблеми дитини.
Протестна поведінка.
Тут важливо враховувати як реальні об'єктивні складові (дитині дійсно важко даються певні моменти навчання і його біологічний захист "допомагає" йому чинити спротив) і психологічні чинники (спротив- це відповідь на тиск, тобто на сам спосіб дорослих "примусити").
Таким чином, важливо допомогти з тим, що синові дійсно об'єктивно важко (через пояснення, подрібнення завдань на частини, підбір завдань за доступним ступенем складності, позитивне підкріплення тощо). В цьому може допомогти педагог в школі (за умови, якщо він дійсно адекватний і хоче допомогти, або репетитор, або хтось з батьків, якщо ще є внутрішній ресурс змінити підхід до цього).
І також важливо зняти "тиск", щоб не відчувати протидію на нього. Домовлятися з повагою і розумінням. Дотримуватись "рамок ", але НЕ "продавлювати".
Я б дуже радила щодо моментів саме спілкування з дитиною книгу Ю.Б. Гіппенрейтер
"Общаться с ребёнком. Как?",
та книги Л. Петрановької " Как ты себя ведешь или 10 шагов по изменению трудного поведения" та "Если с ребёнком трудно " (нажаль, напевно їх немає українською). В цих книжках є дуже багато як практичних рекомендацій так і теоретичних основ, які допомагають вибудувати свою "систему координат " в стосунках з дитиною.

Щодо не любить відповідати перед класом- це дуууже залежить від тієї атмосфери, яку створив вчитель в класі. Чи є критика, чи сформована в класі атмосфера підтримки всіх всіма, або ж навпаки незрілий вчитель використовує клас, щоб самоствердитись і діти сміються над помилками інших. Плюс, якщо дитина не впевнена в своїх знаннях- вона природньо буде намагатись не висовуватись.
Самооцінка дитини формується дорослими, спочатку батьками, потім вчителями, і вже потім іде вплив однолітків. Важливо підкріплювати, посилювати самооцінку дитини- це можуть зробити в першу чергу батьки, оскільки вони найважливіші люди в житті дитини, і знаходяться з ним найбільше часу, потім вже вчитель.

Щодо загалом ситуації.
РДУГ дійсно заважає дитині концентруватись, керувати своєю поведінкою, і важливо пам'ятати, що вашому синові насправді складно, бо його нервова система не допомагає йому в частині "гальмування".
Тому йому Дуже важливо мати поруч дорослих, які будуть "дійсно на його боці ", і допоможуть йому впоратись з цим життям незважаючи на непрості "вхідні параметри" його тіла.

Так, для батьків це той ще виклик. Вірте в свого сина.
Ніхто не знає, можливо саме ці характеристики його організму в майбутньому допоможуть йому в житті. Просто зараз важливо зробити зусилля, щоб допомогти йому з адаптацією.
І зробити це можливо лише спільною "командою" з батьків та фахівців разом.