Звинувачення чоловіка що не цінуємо що він робить

Доброго дня. Ваша ситуація дійсно емоційно важка, і ваше занепокоєння абсолютно виправдане. Ви бачите ризик формування у дитини викривлених цінностей, і це ознака вашої чуйності як мами.
Поведінка вашого чоловіка — це вилив його власної тривоги та втоми, але форма, яку він обирає (маніпуляція грошима, залякування та зверхність), є деструктивною і для дитини, і для ваших стосунків. Чотирирічна дитина плаче в садочку через природну тривогу сепарації (розлуки з мамою), а не через те, що вона "не цінує гроші". Вона фізично та ментально ще не здатна осягнути цінність заробітку.
Головне завдання для вас — нейтралізувати страхи, якими тато залякує дитину, та дати їй відчуття безпеки, не руйнуючи при цьому авторитет батька. Коли дитина плаче в садочку, скажіть їй: «Я бачу, що тобі сумно відпускати мене. Це нормально — сумувати за мамою. Я теж за тобою сумую, але я обов'язково повернуся». Не соромте дитину за сльози.
Зніміть почуття провини за гроші. Дитина не повинна нести відповідальність за бюджет родини. Якщо заходить мова про оплату, м'яко пояснюйте: «Тато і мама дбають про тебе. Дорослі ходять на роботу, щоб купувати речі та оплачувати садочок. Це наша робота як батьків, ти в цьому не винна».
Поступово і ненав'язливо показуйте, що люди бувають різні, і їхня цінність не в грошах. «У державних садочках теж є гарні дітки і добрі вихователі. Просто ми обрали для тебе цей». Стосовно людей на зупинці: «Всі люди різні, кожен виконує свою важливу роботу. Хтось водить автобуси, хтось лікує, хтось будує будинки. Кожна людина заслуговує на повагу».
Що казати чоловіку? Розмову з чоловіком краще починати в спокійній атмосфері, коли дитина не чує, і обов'язково через «Я-повідомлення» (говорити про свої почуття та факти, а не звинувачувати його, щоб він не став у глухий захист).
Визнайте його внесок (це знизить його захисну агресію): «Я дуже ціную, що ти так важко працюєш і забезпечуєш нам найкращий садочок і речі. Я бачу твою турботу в цьому».
Потім поясніть психологію 4-річної дитини: «Дитина плаче зранку, це не тому, що вона невдячна. У 4 роки діти плачуть, бо сумують за батьками. Вона ще не розуміє, що таке "дорого" чи "дешево". В неї взагалі ще не сформувалося абстрактне мислення для розуміння таких речей. Тож, коли ти кажеш про гроші в момент її плачу, вона відчуває лише страх і провину, але не вдячність. Це її лякає».
Встановіть кордон щодо залякувань та зверхності:«Мене дуже ранять і виснажують слова про те, що я погана дружина чи мати. Ми виховуємо дитину разом. Давай домовимося: ми не лякаємо її державним садочком і не оцінюємо інших людей за їхнім статком при дитині. Я боюся, що через це вона виросте тривожною і буде ділити світ лише на "багатих" і "бідних", а не на "добрих" і "поганих"».
Не беріть на себе провину: якщо чоловік каже, що ви «не так пояснюєте» — це його спосіб перекласти свій розпач на вас. Ви виховуєте дитину правильно, намагаючись захистити її психіку.
Розділіть обов'язки вранці: Якщо чоловіка так сильно тригерить плач дитини в садочку, можливо, деякий час відводити дитину варто лише вам (якщо є така можливість), щоб уникнути публічних сцен при вихователях.