Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 5 годин тому: «Вероника, бессонница — это распространённый побочный эффект некоторых видов психотерапии. Терапия может вызывать сильные эмоции и воспоминания, которые могут повлиять на режим сн»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 10 годин тому: «Вітаю! Втрата стосунків з партнером - це боляче, навіть якщо вона відбувається поступово. Якщо Ви не відчуваєте від чоловіка не тільки любові і тепла, а й поваги, якщо він для В»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 13 годин тому: «Все люди тяжело переживают расставания и мечтают вернуть интерес, внимание и любовь партнера. Если Вы точно знаете, что этот человек — Ваш, и готовы бороться, значит, пришло врем»
Питання від: Katya Вік: 28

Почему я начинаю жалеть об увольнении?

Здравствуйте дорогие эксперты. Ситуация следующая. Я на протяжении 1,7 месяцев работала в ресторанном бизнесе. В июне приняла решение уволиться с работы. Подчеркну, решение не было спонтанным, его я несколько месяцев обдумывала. Причина увольнении-неуважительное отношение руководства ко мне, как мне тогда показалось. Оговорюсь, может я не супер эксперт, но свою работу я исполняла всегда на совесть, старалась всегда всё сделать качественно. Но к сожалению, со стороны руководства ко мне последнее время начали поступать непонятные придирки «то не так объясняешь, то кофе не так делаешь, то не так подаешь и т.д. Хотя от клиентов никогда не поступало жалоб. Плюс ещё, в нас ушёл менеджер, на это место могли бы конкурировать люди с нашей команды, но руководство почему-то решило поставить человека с улицы, плюс, позже рассказывая ему какой тут слабый коллектив, сколько всего нужно наладить и т.д. Это меня окончательно добило и я сказала о желании уволиться. Руководитель в свою очередь начал просить меня остаться до конца месяца, на чём мы и сошлись. В июле, я снова подошла с вопросом к руководителю, как поступаем дальше, на что он уже менее благосклонен был ко мне, и честно мне заявил, что в сумме сейчас идеальное время на прощание, но вот такая ситуация, что не кому меня заменить (в это время изза травмы ушла ещё одна девочка) и сойдемся на том, что прощаемся в конце июля. Сейчас, я дорабатываю последние дни, в графике на август уже не стою, но вот какая то такая грусть взяла, вроде сама хотела, но вижу, как руководитель относится к новым людям (которые относительно недавно к нас пришли, и берут мысли «может я ошиблась, зачем я начала разговор об увольнении, работала бы себе дальше и т.д. Плюс, руководителя будто подменили-новым он прощает все ошибки, которые не были простительны старым, вписывает столько часов, сколько они требуют, всегда любезен и т.д. Даже с сотрудницей, о которой он сам говорил, что она плохо справляется с обязательствами-он подписал договор. Мне же говорил, как ему не нравится то, как я обьясняюсь клиентам, что я не так говорю, как бы ему хотелось и т.д. И почему сейчас закладывается мысль «может здесь действительно всё ок, а я плохая»?. Помогите понять себя😭
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго дня, Katya
Жаль і смуток - звичайні емоції, коли ми приймаємо рішення про зміни чи стикаємося зі змінами своєї поточної реальності. Вони сигналізують, що там, де ви працюєте і звідки вирішили піти - було щось хороше і цінне для вас. І це не робить ні вас, ні заклад поганим і не варто шукати в цьому напрямку. Смуток - привід подякувати місцю і собі в цьому місці, усвідомити те цінне і гарне, що берете для себе з цього досвіду в своє подальше життя.
Ви самі наголосили, що рішення ви приймали не спонтанно, а воно було обґрунтованим. Певна, що в момент його прийняття ви мали щодо нього багато аргументів.
З іншого боку, з часом дійсно ви могли побачити інші аспекти в цій роботі. І немає чогось страшного, якщо ви дійсно передумали на даний момент. Якщо це дійсно так, то які ваші дії зараз допоможуть вам залишитись на цій роботі, або хоча б спробувати повернутися до неї через деякий час, якщо на нинішній момент вас вже точно немає в робочому графіку?
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 391269 для Марина Олександрівна Сивець



Сейчас уже график спланированый, мне там места нет. Сама не хочу проситься обратно, и + не уверенна, действительно ли руководитель хочет, чтобы я работала. Ведь если бы действительно хотел, не говорил мне «о времени попрощаться», старался меня как-то удержать. Кроме аспектов, о которых написала всё было довольно не плохо-хороший коллектив, хорошие клиенты, со многими вообще подружилась😢.
Вітаю!

цитата:
Причина увольнении-неуважительное отношение руководства ко мне, как мне тогда показалось.

Якщо Вам здається, то зазвичай, не здається, а так воно і є. А відношення змінилось, бо розуміє, що колектив міняється. Кожному нового співробітниму потрібний час для адаптації на новому місці. А ще -
цитата:
не кому меня заменить


цитата:
руководителя будто подменили-новым он прощает все ошибки, которые не были простительны старым, вписывает столько часов, сколько они требуют, всегда любезен и т.д.

Це теж наслідки втрати значної частини колективу. Щоб знайти нормального співробітника теж потрібний час та ресурс керівництва. Тому, я думаю, вони намагаються втримати тих хто є.

цитата:
И почему сейчас закладывается мысль «может здесь действительно всё ок, а я плохая»?

На мою думку, коли Ви вирішили звільнитись, то було так як Ви відчували (здавалось) але через значну втрату колективу керівництво змінило підхід до взаємодії з підлеглими. Питання: " Чи на довго це?", "Чи не тимчасова ця "акція" доброти?", "Чи є впевненість, що через місяць, два, п'ять не стане так само як було кілька місяців тому?"

цитата:
а я плохая»?

А тут дуже цікаво... Чому Ви так думаєте? Чим викликані такі думки? Сором? Тут вже невпевненість в собі, а це про занижену самооцінку.


цитата:
Ведь если бы действительно хотел, не говорил мне «о времени попрощаться», старался меня как-то удержать.

Ви висловили своє бажання, керівництво Вас почуло і з повагою до нього віднеслось. Це позиція дорослих людей. Ніхто ні кого не має тримати за руку та вмовляти залишитись. Так, вони могли б Вам зробити якусь пропозицію щоб Ви залишились але, можливо, в них не має такої пропозиції на думці. Ви можете сказати, що готові залишитись (не звільнятись) але при певних умовах. І озвучити ці умови. Звісно, якщо Ви виріше залишатись.
Це Ваше життя і Вам тільки Вам вирішувати як його жити! Вам відповідати за Ваші рішення.
А якщо захочете попрацювати з самооцінкою, то запрошую в терапію. Бо мені здається, що така не впевненість у своїх рішеннях не лише на рахунок роботи.
Доброго дня.

Насамперед хочу сказати, що Ваші почуття зараз цілком зрозумілі. Коли людина завершує важливий етап життя, навіть якщо рішення було добре обдуманим, сумніви й жаль можуть з'явитися. Це не означає, що Ви помилилися. Часто так психіка реагує на зміни та невизначеність.

З того, що Ви описуєте, видно: рішення про звільнення не було емоційним чи поспішним. Ви кілька місяців аналізували ситуацію, відчували неповагу, постійні зауваження та втрачали відчуття цінності своєї праці. Саме це й стало причиною Вашого рішення, а не один окремий конфлікт.

Те, що зараз керівник поводиться інакше з новими співробітниками, може боляче зачіпати. Але це не є доказом того, що з Вами було «щось не так». Керівники можуть змінювати стиль спілкування залежно від обставин, нестачі персоналу, власного настрою чи нових управлінських підходів. Це не скасовує Вашого досвіду і тих почуттів, які Ви переживали тоді.

Зверніть увагу на одну важливу думку: зараз Ви оцінюєте минуле вже крізь призму розставання. У такі моменти мозок часто починає згадувати хороше і ставити під сумнів власне рішення. Це дуже поширена реакція.

Мені також впадає в око фраза: «Може, зі мною все-таки щось не так?». Спробуйте поставити собі інше запитання: чи є об'єктивні докази того, що Ви поганий працівник? Ви пишете, що сумлінно виконували свої обов'язки, прагнули працювати якісно, від клієнтів не було скарг. Це теж факти, і вони не менш важливі, ніж критика керівника.

Зараз не поспішайте робити висновок про себе. Дайте собі час завершити цей етап і трохи відійти від ситуації. Лише на відстані часто стає зрозуміліше, що було справді Вашою відповідальністю, а що — особливістю атмосфери на роботі.

Бережіть себе. Нехай цей досвід стане не приводом знецінювати себе, а можливістю знайти місце, де Ваші професійні якості та зусилля будуть помічені й оцінені.
...
Доброго вечора Katya
Основне питання до психологів -
"Почему я начинаю жалеть об увольнении?"
Щоб спробувати отримати на нього відповідь, запитайте у себе: " Чи жаліли б Ви про звільнення, якщо б Ваш керівник замість того, щоб так легко згодитися на Ваше рішення звільнитися, почав би дуже сильно просити Вас залишитися? І чим наполегливіше просив би Вас про це, чи не швидше б хотілося звідти піти , з абсолютною впевненістю, що вчиняєте безумовно правильно?
Чесна відповідь на ці прості питання, як на мене, може стати ключем до розуміння Ваших теперішніх переживань.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 391275 для Алла Григорівна Веленко



Честно, вы правы. Может меня задевает больше то, что он у меня уже не просит остаться, хотя предыдущий месяц, когда просил остаться до конца июня был менее решительным. Видно было, что он сам в растерянности.
Скорее это и тревога перед новым будущим где-то на другой работе, и разочарование и обида, что вы старались, а к вам не очень было отношение, зато новичками вроде повезло.
Но не обманывайтесь, потому что новичкам может быть показательное выступление, но ведь вы проработали достаточно долго и знаете истинную картину как работать у данного человека. Уверена, что новички потом тоже увидят всю картину целиком, а не только красивый фасад, который демонстрируют сейчас.
...
Добрый день. Стоит отметить, хотя Вы спорте, если это не так, что вы, как бы так сказать, больше ориентированы вовне, на других людей, их расположение, отношение к Вам. Не собственное Я или экономические соображения и прочие условия определяют, а эмоциональнон, личностное отношение. Даже если это и очевидно, но мне кажется важным. Потому что это задает ваше отношение и восприятие. Если это так, то вам необходимо себя спросить и выяснить у себя, что Вам важно на этой работе. И можете вы это получать без стресса, или это про что то другое. То, что называется Мы переносим наши значимые эмоциональные потребности, какие то не удовлетвореные вещи на других. А реальность, руководитель, работа-это бизнес, коньюнктура, они всегда будут подвижны и изменчивы, и фрустрация, разочарования будут всегда в таком случае. И второй момент, что даже если это все разделено и более менее осмысленно, вы понимаете себя и реальность, то все равно прощание сопряжено с тем, что наши обычные эмоциональные механизмы усиливаются, обостряются. Радикальная тенденция все разделить и взять вину на себя. Хотя это происходит и в обратную сторону. "Плохой -он". И тогда наверное хотелось уйти.
Если это все собрать. Реальность, работу, как работу. Внутреннюю реальность, желаний, эмоций и отношений. Выдержать и обдумать не спеша, то Вы придете к верному решению. Для себя.
А если вы решите остаться, думаю, возможность такая есть. Никакой катастрофы и оскорбленности ни в том ни в ином случае не будет
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 391277 для Валентина Михайловна Жемчужникова



Согласна с вами. Вчера была последний день, и меня поразило то, что даже некоторые мои сотрудники прослезились при моем уходе, видно было, что им жаль прощаться. Плюс одна из сотрудниц мне призналась, что у нее был разговор обо мне з руководством. Он сказал что ему тоже прискорбно, что он видел мои старания, и от этого вдвойне тяжелее отпускать. Но вот не понимаю, почему он в лицо мне этого не сказал-мне бы было приятно это услышать.
Вітаю! Мені здається, зараз ви переживаєте не лише втрату роботи, а й завершення важливих для вас стосунків. З ваших доповнень складається враження, що вам було важливо почути від керівника те, що він, як виявилося, говорив про вас іншим, що бачив ваші старання і йому шкода вас втрачати. І цілком зрозуміло, що боляче не лише йти, а й залишитися без цієї розмови. Але це не означає, що рішення про звільнення було неправильним. Іноді ми сумуємо не лише за тим, що втратили, а й за тим, чого так і не сталося.
...
Дякую Вам за щиру відповідь. Як на мене, вона показала, що Ви здатні до глибоко аналізу та рефлексії, що, насправді, говорить про Вас, як про глибоко відчуваючу та думаючу людину.
Мої перші питання були лише початковими. Адже, за тим, що Ви відчуваєте після звільнення з роботи, можуть приховуватися набагато глибші, "застарілі" потреби у прийнятті та схваленні оточуючими. І чи не тому це звільнення так глибоко зачепило Вас, що воно може бути лише певним тригером, верхівкою такого собі психо-емоційного "айсбергу", що має дуже глибоке "коріння", можливо, ще з дитинства?
Адже, насправді, така фіксація на ставленні до себе, така ранимість в сприйнятті себе оточуючими, зазвичай, буває пов'язана з тим, на скільки потрібними та значимими ми почували себе в дитинстві. І, якщо, наприклад, батьки доволі сухо висловлювали свою любов до дитини, не мали звички її хвалити або їх увага була ситуативна, поверхнева, не підтверджена реальною цікавістю до неї, міг сформуватися дефіцит тої самої уваги та схвалення... Саме тоді намагання якнайкраще щось робити буває, здебільшого, спрямованим несвідомо на те, щоб нарешті побачили, почули і обов'язково похвалили, оцінили сказали, що "ти - гарна дівчинка", тобто, визнали значимість. А отже, дали необхідну кількість тої любові, що дозволило б нарешті відчути себе щасливою.
От Ви, наприклад, пишете "...свою работу я исполняла всегда на совесть, старалась всегда всё сделать качественно...", "И почему сейчас закладывается мысль «может здесь действительно всё ок, а я плохая»?
Прислухайтесь до себе. Чи не стоїть за словами "может здесь действительно всё ок, а я плохая» страх маленької дівчинки щось зробити не так, неправильно, а отже, не заслужити маминої,... батьківської любові, або любові дуже значимих в дитинстві дорослих?
І ще. Не закрита дитяча потреба може в дорослому віці дуже ускладнювати життя. Пригадайте, на скільки важливо для Вас, щоб Ваші зусилля оцінювали оточуючі позитивно, щоб Вас "бачили" та хвалили, признали Ваші старання та Ваші зусилля? І чи не було інших ситуацій, де б Ви почувати себе так само невиправдано непоміченою та знеціненню?

Edited by author 01.08.2026 15:51

...
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?