Христос Воскрес! Потребую допомоги у вирішенні ситуації, яка склалася і яку немає сил терпіти. Допоможіть, будь ласка, визначити причини і покажіть шляхи подолання: я не бачу їх. Спробую дуже стисло. Я заміжня, є донька 7 років . Заміж вийшла, тому що потрібно було відносити оформити законом( розлучився як раз). Жили більш менш нормально, потім народилася дитина , я пішла з роботи( була невелика своя справа). Слід додати, що чоловік не працював, так, якісь підробітки рідкі; вдома приватній справах теж не допомагав. Гуляв з дитиною іноді. Потім почалася війна і я з дитиною виїхала до Польщі, там вдалося влаштуватися на роботу, гроші в нас з дитиною були. Відправляла чоловікові. З житлом склалась така ситуація, що купили в новобудові квартиру, а з початком війни забудовник зник, і половина дома не здана в експлуатацію. Тому зараз без житла. Живемо у моєї мами, в одній кімнаті. Зараз я в Україні, працюю , суміщаю дві посади, адже зарплати маленькі, вистачає грошей а їжу, дорогу і впригципі все. Чоловік не працює, хоча каже що шукає. 4 роки. По дому не допомагає. Мені дуже важко, робота далеко- годину добиратися, в 7 вийшла, і в 19 прийшла. Уроки, приготування їжі, прибирання, покупка продуктів на мені. В мене ні на що немає сил. В суботу сплю до обіду, не завжди встигаю на вечірню , картаю себе за це. Із-за цієї втоми і недосипання не можу підготуватися до Причастя, теж відчуваю провину. Раз на 2-3 тижні виходить. Читати Святе письмо теж не завжди є час. Щоб читати, мені треба вдягати окуляри, а від них голова болить, амбліопію маю, окуляри лише для читання. На роботі теж цілий день в окулярах ( працюю з цифрами). Прошу допомоги в чоловіка - каже, щоб простіше відносилася, готувала пельмені… але ж дитина не може постійно харчуватися так . На додачу чоловік постійно ображається, що я йому не приділяю достатньо уваги, і не розмовляє тижнями. Останній раз не розмовляв 4 місяці. Ледь вдалося помиритися…. Дитина все бачить і зчитує, і в результаті відноситься до мене аналогічно, як до обслуги. Мені дуже погано, в середині ніби чорна діра, важка, тягуча, липка, постійним фоном роздратування . Після Причастя легше стає, але не надовго. Прошу Бога про допомогу, дякую за все. Але сил не має вже. Я не хочу повертатися додому, як в холодну труну. Спасі Господи . Сумбурно написала, але все розповідати займе багато часу, а я на роботі. Буду дуже вдячна за якусь пораду
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Доброго дня.
Якщо чесно, загалом викликає подив, як Ви ще вцілому знаходите сили щось робити?
Я не буду зараз торкатися Вашого чоловіка, адже, не він звернувся по допомогу.
Те, що я зараз напишу, може дуже здивувати, але...
Як на мене, проблема набагато глибша, аніж лише стосунки з чоловіком. І швидше за все, потрібно буде торкнутися Вашого дитинства. Бо прослідковується певна модель поведінки жінки, яка звикла все тягнути на собі. От, наприклад, у мене до Вас одразу перше питання.
Ви пишете "виїхала до Польщі, там вдалося влаштуватися на роботу, гроші в нас з дитиною були. Відправляла чоловікові...". А це як? Для чого дорослому чоловіку з руками та ногами відправляти гроші? Це він Вам та дитині повинен відправляти, в не Ви! І немає абсолютно значення, скільки Ви заробляєте! Чи він у Вас інвалід?
Це, насправді, один із законів стосунків. Якщо хочете, щоб чоловік почав працювати і турбуватися про Вас з дитиною, припиніть його годувати. Їжте і годуйте дитину поза домом. Не несіть в дім продукти. Готуйте йому з того, що він купить. Закрийте гаманець для чоловіка. От скажіть, будь ласка, для чого йому шукати роботу, якщо він живе з жінкою, яка взяла на себе роль чоловіка? 'дина можливість змусити чоловіка працювати - це залишати порожнім холодильник. Слова для чоловіків - пуста справ. Чоловіки реагують лише на конкретні дії.
Так, певне, Ви зараз скажете, а як так можна, адже, ми одна сім'я? А як же Віра в Бога?
А як може Вам Бог допомогти, якщо Ви сама не змінюєте свою поведінку?
Це перше
А друге. Хто в сім'ї Ваших батьків все тягнув на собі? Хто був "тягловою конячкою"? Звідки у Вас установка давати гроші чоловіку, як маленькій дитині?
Підкажіть, будь ласка, чи почували Ви себе захищеною в дитинстві поруч з батьками? Чи були Ваші стосунки теплими та довірливими? Які стосунки були між Вашими батьками у Вашому дитинстві?
Прочитала Ваш текст і подумала - як добре було первісним людям, все ясно і зрозуміло: він за мамонтами, полює, вона готує, ростить дітей.
У первісної людини, якщо не приніс чоловік нічого з полювання — усі голодні. А зараз є дружина та її зарплата, з голоду не помреш.
Причин, чому чоловік втратив роботу може бути багато. Головне в іншому, як довго він шукає чи не шукає нову.
Ви бачите, що Ваш чоловік живе за Ваші гроші. А може він просто ледар і його все влаштовує?
Що робити?
Звичайно починати треба з того, що сідати за "стіл переговорів".
Скажіть чоловікові (саме сказати), що Ви вже втомилися бути "ломовим конем".
Поділіться із чоловіком своїми почуттями без звинувачень. Звинувачення – це одна з найпоширеніших помилок, що веде до конфлікту.
Не вмикайте "мамочку". Ви жінка, дружина, але не мама дорослого сина.
Якщо нічого не допомагає, подумайте: а чи кохає Вас чоловік насправді чи це просто звичка?
Поставте конкретний термін, до якого Ви згодні чекати.
Звичайно, рішення жити з чоловіком чи ні приймати Вам, але іноді розлучення буває єдиним можливим рішенням.
І щиро бажаю, щоб Ви з чоловіком змогли конструктивно вирішити проблему.
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 390621 для Алла Григорівна
Дякую за відповідь і запитання! Щодо дитинства- воно було емоційно холодним ( базові потреби задовольнялись - нагодувати, вдягти. ) в безпеці не почувалася- батько військовий був, почав випивати і влаштовувати « веселе життя», мама за нами ховалась від нього. Коли пив/ ставав агресивним, а коли тверезий був- все робив , що міг - працював, сніданки нам готував, мамі каву; пишався нами, хвалив. Мама, до речі, не тягнула все на собі,- працювала в банку, мій батько в усьому допомагав, а коли виганяли з роботи за пияцтво- пенсію віддавав . Був дуже розумний і добрий. Тверезий. Пригадалось: під час сварки батьків - тато сильно розійшовся- думала повбиває всіх , злякалась і вирішила удати, ніби мені погано стало , ніби задихалася. Спрацювало , викликали швидку і поступово скандал вщух . Був ще момент почуття себе беззахисною, щоправда в дорослому віці. Як приїхали в Польщу( чоловік умовив, а організовувала все його колишня дружина, допомагала ; вони добре спілкувалися весь час після розлучення, і зараз допомагає йому( але то історія окрема і варта серіалу)—ніч, година ночі, в мене дві важкенько сумки з речами малої, вона на руках (3 роки їй було на той час), телефон майже розряджений, грошей на рахунку немає, куди їхати без поняття, волонтери слабо по англійські, а я не знала польську, дитина капризує, гривні поміняти нема де… повна невизначеність. Паніка . Я тоді собі сказала : « Зберися, ганчірка і не ний. Якось опанувала себе . З тих пір, доречі, я не можу плакати , хочеться інколи, але не виходить..
Доповнення від автора питання·
↩ Реакція на відповідь № 390627 для Ирина Константиновна
Дякую за увагу і відповідь!!! І за побажання! Розмовляла спокійно / правда термінів не ставила/ в результаті скандал і ігнорував ( мовчав 1-2 місяці), а одного разу пішов, на півроку. Я просто дуже не хочу залишати дитину без батька, вона його любить , хоча і розумію що приклад він подає не дуже…. І я можу розсипатися. Зараз переслідує відчуття, ніби якась поломка сталася всередині, збій ….
Ваша стресостійкість викликає велику повагу.
Але для перебудови стосунків із чоловіком Вам треба почати з себе. Змінити внутрішній стан, отримати опору. Чоловік на підсвідомому рівні зчитуватиме це, трохи замислиться. Нині йому все зрозуміло, його все влаштовує.
Цей сценарій треба змінити.
Звісно, Вам потрібна допомога психолога.
Здравствуйте. Рассыпалась... значит хрупкая. Значит эта часть в вас все таки есть, женская, хрупкая .
Но почему то эта часть вам не нравится. Не принимаете её чем-то. Может, она у вас ассоциируется со слабостью, зависимостью, беспомощностью. Не знаю, это все надо искать, обязательно найти.
Вы привыкли жить только через надо. Быть сильной, терпеливой, всё вывозить. Но человек не может жить только на долге. Так жизнь не работает, рассыпается..
И похоже, ваши потребности для вас менее важны, чем комфорт других.
Интересно понять, что для вас значит " женщина"? почему ваши потребности для вас менее важны, чем комфорт других?
Попробуйте разговор с психологом или священником, с которым можно поговорить но только не правильно а честно.
Дякую Вам за відвертість.
Ви пишете "..дитинства- воно було емоційно холодним ( базові потреби задовольнялись - нагодувати, вдягти. ) в безпеці не почувалася- батько військовий був, почав випивати і влаштовувати « веселе життя», мама за нами ховалась від нього.."
Коли дитинство емоційно-холодне, як правило, у дитини формується відчуття дефіциту любові та тепла. І тоді, дорослішаючи, закріплюється установка, що потрібно за всяку ціну цю саму любов та тепло заслужити. Адже, так влаштована дитина, що вона ніколи не критикує та не звинувачує своїх батьків, вона завжди думає, що це вона сама якась не така, неправильна, неправильно себе поводить, мало віддає... Тому в дорослому віці включається програма "щоб отримати любов та турботу, за всяку ціну цю саму любов потрібно заслужити".
Що, насправді, як на мене, відбувається зараз і з Вами. Намагання тягнути все на собі - це підсвідоме бажання довести, що Вас можна любити. Тобто, ми завжди поводимо себе так, як хотіли б, щоб ставилися до нас інші, в т.ч. рідні люди.
Батько - перший чоловік в житті дівчинки. І якщо батько випиваючи, поводив себе агресивно, у дівчинки може сформуватися відчуття, що це батько не з мамою свариться, а не любить саме її, дитину. І тоді, знову ж таки, формується підсвідоме намагання за всяку ціну заслужити любов батька, а отже, свого чоловіка.
Отже, насправді, проблема з чоловіком "родом з дитинства" як це не дивно. Зачасти, неусвідомлюючи цього, ми самі своїх рідних людей розбещуємо, перебираємо на себе ті ролі,які нам не властиві, а потім від втоми, образ та виснаження дуже страждаємо.
Жінка у шість разів потужніша за чоловіка психо-емоційно. І щоб мати шанс щось поміняти в своїй сім'ї, насамперед, потрібно почати глибинно змінювати свої деструктивні несвідомі установки. Тобто, щоб чоловік почав змінюватися, необхідно, насамперед, змінити свої моделі поведінки.
Тобто, необхідний "перезапис" дитячих стресів, страхів та деструктивних несвідомих установок. Адже, дівчина, жінка, не повинна доводити своє право на щастя. Бо Бог її вже створив для ЩАСТЯ та ЛЮБОВІ.
А коли жінка виснажена та нещасна, у неї немає сил не те, що на себе та сім'ю, але і на Бога.
Бог ніколи не стане силоміць нас міняти. А заважаючи, що нами керує наша підсвідомість на 95-99%, Бог "зчитує" не наші думки, а наші підсвідомі налаштування як наш вибір. Адже, кожному з нас дане право вибору.
Тому можна хоч кожну мить читати Святе Писання, і сподіватися, що все зміниться, але...
наші труди спрацюють лише тоді, коли кардинально почнемо змінюватися ми самі: наші почуття, рефлекси та поведінка.
