Буквально пару дней назад начал думать постоянно о смерти. Не вижу смысла во всём, что делаю. Всегда в голове слова: исход один. Переживаю как смогу пережить когда-то утрату родителей. Боюсь того, что когда-то умру и не увижу, что будет дальше
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Привіт, боятись смерті це нормально, загострюються страхи в відповідності з віковими періодами, ситуацією навколо, тоді підвищується тривожність. Можливо варто робити щось не на завтра, а для себе сьогодні. Відчуття себе тут і тепер знижує тривогу, зустрічаєтеся з реальністю, а не з думками про... Проговоріть свої переживання комусь хто просто вислухає, поділившись, відреагуєте свої почуття і можливо отримаєте погляд з боку, з іншої сторони.
Подобаються, мені, на тему змісту життя твори Франкла.
Доповнення від автора питання·
Я даже не знаю, что так повлияло. Расстался с девушкой после двух лет отношений довольно серьёзных. Дед умер, смотрел как отец трудно пережил его смерть. На фоне всего этого начал думать постоянно о смысле жизни, если всё равно умру. Раньше общался с девушкой и не забивал голову чем-то подобным. Сейчас не хочу ничего. Полная антипатия ко всему, что происходит вокруг меня. Представляю как будет трудно пережить утрату близких. Как будет тяжело прощаться с миром когда-то.
Вітаю!
Що саме наштовхнуло на ці думки?
Які події чи ситуації у вашому житті?
Так всі ми маємо початок і маємо кінець і ніхто його незнає. Від цього страшно. Та у вашому віці швидше безтурботність і легковажність має переважати, а то серйозні дорослі роздуми з теми екзистенційності. Можна написати собі листа в майбутнє і залишити таке посилання на 5 -10-15 років вперед. Про що ви б хотіли побажати, попередити себе в майбутньому.
Успіху вам!
Привіт, боятись смерті це нормально, загострюються страхи в відповідності з віковими періодами, ситуацією навколо, тоді підвищується тривожність. Можливо варто робити щось не на завтра, а для себе сьогодні. Відчуття себе тут і тепер знижує тривогу, зустрічаєтеся з реальністю, а не з думками про... Проговоріть свої переживання комусь хто просто вислухає, поділившись, відреагуєте свої почуття і можливо отримаєте погляд з боку, з іншої сторони.
Подобаються, мені, на тему змісту життя твори Франкла.
Доповнення від автора питання·
Расставание с девушкой перенёс, на удивление, легко. Та как в последнее время перестал получать удовольствие от отношений. Постоянно обращал внимание на какие-то её изъяны, фразы, которые меня раздражали. Это произвело до огромного количества ссор. В итоге сошлись на том, что лучше расстаться. После этого начал много думать, как говорит мама: накручивать себя. Может карантин так влияет. Решил выйти прогуляться с друзьями, но ничего с этого хорошего вышло. Все они радуются жизни, смеются, а я в эти моменты думаю зачем всё это. Закончилось на том, что пошёл домой с комом в горле. Меня пугает то, что мне только 17, а я уже страдаю из-за такого. Как-будто теряю мотивацию жить дальше.
Перестав отримувати задоволення від відносин!!! Ключова фраза.
І легким так би мовити розрив з дівчиною це як омана себе, як на мене, щоб сильно не боліло. Можливо я не права.
Це може бути першопричиною вашого понурого настрою. Друзі це те ж стосунки.
Чи є стосунки які ще радують?
Можу запропонувати під час карантину 30хв. сесію онлайн безкоштовно!!!
Доповнення від автора питання·
Дякую за допомогу. Мені навіть соромно прийняти таку безкоштовну послугу. Не хочу займати Ваш час, так би мовити.
Я вам запропонувала, значить маю змогу на цей час. Та чи ви готові прийняти допомогу зараз? Можливості вони такі - мають властивість проходити! Ловіть!
Вопрос смысла жизни, принятие смерти, как неизбежного факта – это вопросы глубокие и важные. То, что Вы задумались над ними в 17 лет – значит именно сейчас для Вас наступило время над этим задуматься, это не «хорошо» и не «плохо», это просто «есть». Возможно переживания вашего отца «включили» такое направление мыслей.
Конечно, каждый человек сам находит ответы на такие важные вопросы, ведь иначе эти ответы «чужие», и большей частью не потому, что они не понятны, а скорее потому, что не прочувствованы, не прожиты, не базируются на своем собственном опыте.
Возможно, что-то из того, что Вы в этом периоде своей жизни услышите или прочувствуете, сформирует определенное новое виденье смысла жизни, а возможно, на это уйдет несколько лет. Возможно, появится ответ, который потом трансформируется в другие ответы. Тут важно рассуждать, прислушиваться к своим чувствам, разговаривать с теми, чье мнение интересно или ценно для Вас.
Лично я предложила бы Вам рассмотреть эти моменты не с точки зрения понятия «результат», а с точки зрения понятия «процесс».
Например, ваш дедушка. Можно ли поставить на чаши весов с одной стороны тот момент, когда его жизнь закончилась, и все те дни, когда он был отцом вашего папы – дарил ему любовь, учил кататься на велосипеде или играть в шахматы, ходил с ним на рыбалку или делился опытом вождения машины, радовался успехам или поддерживающее похлопывал по плечу в моменты неудач?
Все те чувства, которые они проживали вместе, все их общие воспоминания, - как думаете, готовы были бы они отказаться от этого всего в своей жизни только ради того, чтобы не чувствовать боль потери, расставания?
Отказались бы Вы от всех тех моментов, которые делили с Вами родители, в которых Вам хорошо ради того, чтобы не болело потом, когда их не станет?
«Процесс» - это то, что происходит с нами каждый день, каждую минуту, то, что мы чувствуем в эти моменты. Невозможно заменить никаким «результатом» состояние счастья от объятий любимого человека – оно есть здесь и сейчас, и никто это уже не «отмотает назад» и не «отменит», даже если с этим человеком ты расстанешься, даже если этот человек умрет.
Да, конечно, итог для любой жизни один, и он от человека мало в чем зависит, но КАК именно человек проживет каждый день своей жизни – это именно то, что может «перекрыть бессмысленность».
Карантин и правда обострил многие переживания. Но видимо и до него вас что-то беспокоило. Вы написали, что видели, как отец тяжело перенес смерть дедушки. А как вы это перенесли?
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
