Питання від:
Аня
Вік:
20
Як виплутатись із власної пастки?
Доброго дня.
Я дуже рано подорослішала в тому плані, що почала брати на себе відповідальність яку мені було ще рано брати. І досить не погано як здавалось справлялась з усім. Мені подобалось відчуття, що від мене щось залежить, що можу комусь допомогти, що я щось вирішую, що до мене прислухаються. Мені подобалось слухати людей, давати їм поради, підтримувати. Та і зараз це подобається, але якщо не впевнений в собі, як я можу комусь допомагати. Вважала себе дуже сильною, думала що з гордістю пройду любе випробування. Я чітко розуміла себе і оточуючих, чи можливо мені просто хотілось так думати. І в результаті здається я вимотала себе настільки, що зараз немає сил боротись, просто пливу за течією. Я перестала розуміти інших і що найгірше саму себе. Я все більше і більше замикаюсь в собі, самотність це мій кращий друг. Але розумію що це не правильно. Було б добре з кимось поговорити, виговоритись, але немає кому. Я привчила всіх до того що в мене все добре, завжди позитивна, усміхнена. І як тільки мій позитив почав гаснути це мало кому сподобалось, і люди почали потихеньку мене залишати. А мама сказала що я веду себе, як дитина і просто накручую. Мені здавалось що випробування, люди які зустрічаються нам по житті це певний досвід. Те що нас не вбиває робить нас сильнішими. Тоді чому в мене появляється тільки страх? Я відштовхую від себе всіх, тому що страшенно боюсь нових проблем. Мені страшно і я не знаю, що з цим робити.
Я дуже рано подорослішала в тому плані, що почала брати на себе відповідальність яку мені було ще рано брати. І досить не погано як здавалось справлялась з усім. Мені подобалось відчуття, що від мене щось залежить, що можу комусь допомогти, що я щось вирішую, що до мене прислухаються. Мені подобалось слухати людей, давати їм поради, підтримувати. Та і зараз це подобається, але якщо не впевнений в собі, як я можу комусь допомагати. Вважала себе дуже сильною, думала що з гордістю пройду любе випробування. Я чітко розуміла себе і оточуючих, чи можливо мені просто хотілось так думати. І в результаті здається я вимотала себе настільки, що зараз немає сил боротись, просто пливу за течією. Я перестала розуміти інших і що найгірше саму себе. Я все більше і більше замикаюсь в собі, самотність це мій кращий друг. Але розумію що це не правильно. Було б добре з кимось поговорити, виговоритись, але немає кому. Я привчила всіх до того що в мене все добре, завжди позитивна, усміхнена. І як тільки мій позитив почав гаснути це мало кому сподобалось, і люди почали потихеньку мене залишати. А мама сказала що я веду себе, як дитина і просто накручую. Мені здавалось що випробування, люди які зустрічаються нам по житті це певний досвід. Те що нас не вбиває робить нас сильнішими. Тоді чому в мене появляється тільки страх? Я відштовхую від себе всіх, тому що страшенно боюсь нових проблем. Мені страшно і я не знаю, що з цим робити.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
