• Легкий пошук однодумців, можливість проявити себе;
• Можливість спілкуватися з людьми з усього світу;
• Соціальна підтримка у разі потреби та багато іншого.

На останньому пропоную зупинитись трохи більш детально. Мережа може надати соціальну підтримку і в такому випадку для людини це іноді приносить психотерапевтичний ефект. Але потрібно пам'ятати, що привертання уваги до проблеми - це зовсім не її вирішення.

Звісно відсутність уваги до проблеми-це значно гірше і більш віддалене від її вирішення явище. Проте, якщо в нас є тільки привертання уваги, то це тільки трошки краще. Резонанс повинен супроводжуватися діями на усунення проблеми та її причин.

Одна із головних проблем соціальних мереж полягає в тому, що часто вирішення проблеми обмежується привертанням уваги до певних питань. Навколо теми дуже швидко піднімається хайп і так же ж швидко він спадає, як неактуальна і немодна тематика.

Давайте тепер поговоримо про негатив, який прийшов до нас в купі із соціальним прогресом.

• Падіння мотивації, лайки замінюють реальне соціальне схвалення, підвищення на роботі, вищу зарплатню та подібні види заохочення.
• Формування стійкого уявлення про людину на основі другорядних факторів, вішання ярликів. Ми формуємо враження про людей за кількістю лайків під їхніми постами та числом підписників на їхніх аккаунтах. В деяких випадках так само ми розмірковуємо і про себе.
• Ілюзія змін, образ довершеності життя. Замість того, щоб вдосконалюватись ми додаємо перебільшені описи наших характеристик та редагуємо фотографії у фотошопі. Створюється все більше фільтрів кольору, голосу, яскравості, які роблять наше життя більш естетично привабливим, проте ця привабливість існує тільки в цифровому форматі.
• Новий рівень для страху суспільного осуду. Ми не можемо не робити щось, бо так роблять всі. Кількість модних трендів у зв'язку із розширенням географії нашого спілкування досягає незнаних висот. Людина не встигає ознайомитись з усім, щоб відповідати критеріям сучасності.
• Високий рівень тривожності пов'язаний з невідповідністю та далекістю від ідеального цифрового життя інших людей (надзвичайні фотографії та відео в соцмережах).
• Критика неекспертними групами людей. Будь-які дії зроблені не в рамках певних канонів, або швидкоплинних трендів вважатимуться неправильними, некрасивими та невмілими. Будь-яка дія розглядатиметься під лупою знайомих або ж зовсім незнайомих людей.
• Порушення особистих меж. В соцмережах порушені рамки дозволеної поведінки та приватності і, звісно ж, етикет. Відсутність експертності нам підсовують як право на прояв власної думки, а конструктивна критика  витіснилась привселюдним і повсюдним знеціненням вас як особистості і кожної вашої діяльності зокрема.
• Існує явище мережевої розторможеності. Це явище, коли в соцмережах людина значно більш активна, ніж в реальності. Воно може призвести до різних наслідків, найневтішнішим з яких вважається ігнорування реального життя.

• Явище ілюзорної анонімності. Анонімність - це ще одна чудова можливість надана соцмережею. Особа створює сторінки під чужим або вигаданим іменем і таким чином абстрагується від відповідальності. Проте в мережі звісно ж існує тільки ілюзія анонімності, оскільки будь-яка людина може бути знайдена у разі потреби (якщо вона порушує закон, загрожує своєму життю, або життям інших людей).

  Для  великої кількості людей, які не здатні проявити себе в реальному житті анонімність в соціальній мережі є рятівним колом. Вони викидують весь негатив, назбираний в житті реальному в життя віртуальне, очікуючи, що маска анонімності зніме будь-яку відповідальність з їхніх дій чи висловлювань. Звісно викидання негативу в мережу несе в собі психотерапевтичний ефект, особливо якщо не проявляти негатив в реальному житті, або часто зустрічатися з ним у ролі жертви.

• Явище створення багатьох соціальних сторінок - це варіант розщеплення особистості та розпорошення її різних особливостей. Одна сторінка за формою демонстрування людини може протилежно демонструвати цю ж людину на сторінці іншій.

  Відбувається псевдо пошук власної ідентичності, який насправді носить поверхневий характер. Такий пошук опирається на настрій конкретної людини, а не на її внутрішні прагнення та потребу самореалізації.

  "Сьогодні я грайлива і веду грайливу сторінку, завтра я серйозна і поститиму із серйозного аккаунта." Люди, схильні до розщеплення особистості, на кожній зі своїх сторінок  мають фоловерів та друзів, які часто не перетинаються із фоловерами та друзями інших сторінок.

  Іноді пошук ідентичності опирається на настрій груп в соціальних мережах. В такому випадку дії особи як і значна частина її реального життя контролюється групою відомих, маловідомих, або й зовсім невідомих їй людей.

  Людина може тестувати реакцію підписників різних аккаунтів, щоб зрозуміти який із аспектів її особистості буде більш прийнятним в соціумі.

  За кількістю лайків і репостів вона визначатиме свою подальшу поведінку. І це добре, якщо ця поведінка чи точка зору є одним із проявів її особистості. Погано якщо така діяльність суперечить її внутрішнім прагненням та світогляду і проявляється виключно для привертання уваги чи для пошуку соціального схвалення.

• Для невпевнених в собі або ж неадаптованих в реальному житті людей існує можливість створення власної армії ботів, які підтримують певну думку, висловлену в соцмережах.

  Піартехнологи також активно використовують цю технологію для підтримання образу соціального схвалення тих чи інших рішень або висловлювань політиків та знаменитостей.

Якщо підсумувати загальний ефект від перегляду соціальних мереж, то можна помітити, що прогорнувши стрічку новин, часто виникає розчарування. Це відчуття пов'язане із відомим психологічним ефектом Зейгарнік та викидами дофаміну, які супроводжують наші візити до мережі.

Ефект Зейгарнік полягає в наступному. Якщо дія незавершена, то ми її дуже добре пам'ятаємо. Якщо ми завершуємо якусь дію, то ми беремось за щось інше.

Соцмережі дарують нам відчуття незавершеності, через яке ми постійно повертаємося до них. Існує тривога пов'язана із тим, що ми можемо пропустити щось важливе.

Дофамін, в свою чергу, обіцяє нам задоволення, але не дає його. Відчуття задоволення до прикладу нам дає ендорфін. А соцмережі дарують тільки викиди дофаміну. На завершення перебування в соцмережі людина відчуває незадоволення і розчарування.

Якщо інформація була вам корисною-коментуйте і поширюйте її в соцмережах. Доповніть мене в коментарях, якщо знаєте про цікаві нюанси перебування в соцмережі, про які я не згадав. Будьте щасливими і незалежними від соцмереж.