ЛЮБОВ БЕЗ ПРАВИЛ АБО ПРО ЦИВІЛЬНИЙ ШЛЮБ ОЧИМА СІМЕЙНОГО ПСИХОЛОГА.

Клієнт: я заміжня…тобто в цивільному шлюбі… ну Віталік каже, що це як у справжньому…а ви що думаєте? Ви думаєте, є шанси, що він зі мною одружиться?..

В цій статті пропоную розглянути таке явище як цивільний шлюб: на теренах нашої держави, в нашому суспільстві та нашому сприйнятті.

Оскільки така форма партнерської взаємодії запропонована заходом, у багатьох з нас є викривлене або неповне уявлення що це є насправді.Дійсно, в різних країнах в суспільстві і на державному рівні відношення до даної форми відносин - різне. Але точно те, що цивільний шлюб являє собою на Заході і в нашому сприйнятті та інтерпретації – це два різних поняття. Тому і говоримо про це далі…

Що таке цивільний шлюб: історія поняття та українські реалії

Щоб розставити всі крапки над «І», почнемо з визначення.Цивільний шлюб – також громадянський шлюб – це шлюб оформлений в органах державної влади без участі церкви. Тривалий час існувало дві форми шлюбу – цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб, що є законним для церкви.Батьківщиною цивільного шлюбу ще в ХVI столітті стала Голландія. Коли її громадяни належали до різних релігійних конфесій, не могли обвінчатися в церкві, влада дозволила оформляти їм свої стосунки в мерії. Саме такий шлюб почали називати «цивільним».Сьогодні в Україні цивільним шлюбом часто помилково називають вільні сімейно-статеві стосунки, що не оформлені ані державою, ані церквою. Але доречним терміном щодо подібних стосунків є «фактичні шлюбні відносини» або «фактичний шлюб».

В ХІХ столітті в Україні існував аналог сучасного фактичного шлюбу, який називався «жити на віру». До нього вдавалися одинокі дорослі люди. Приклад таких відносин показав М. Коцюбинский у своїй повісті «На віру».

Отже, далі в цій статті ми будемо говорити саме про сімейно-статеві стосунки як форму «подружнього» життя.

Одразу хочу зазначити, що все нищевикладене не буде стосуватися тих людей та відносин, які їх свідомо обрали і які задоволені даною формою взаємин.

Я буду писати для тих і про ті ситуації, для кого ця тема чутлива, для кого такий вид відносин неоднозначний та некомфортний або з самого початку (виходячи з цінностей та принципів), або як то кажуть життя показало – що воно щось не те…не те, що хотілося б…

Насправді відносини важливі всім, чоловікам і жінкам. Життя сучасної людини з усією її самодостатністю, нікуди еволюційно не витісняє потребу бути в близьких стосунках. Навпаки, наша сучасна автономність, робить цю потребу менш економічно-матеріально-базово обґрунтованою, а все більше психологічною (емоційною, душевною).

Причини знецінення інституту шлюбу та поширення міфів

Але ми можемо спостерігати деякі тенденцій до знецінення інституту шлюбу як такого і поширення наративів щодо переваг «цивільних», а правильніше - позашлюбних стосунків.Що цьому сприяє?

Хтось скаже що нестабільні соціально-економічні умови. Але на мою думку є також інші чинники.

З розвитком суспільства змінюються і певні уклади існування, які діяли ще якийсь час назад. Процес змін постійний, нове приходить на зміну старому, це нормально. Дещо перестає бути актуальним, заміняючи його на більш доречне, оптимальне, «робоче» в нових умовах. Але іноді, поки і для того щоб сформувався новий устрій, суспільству потрібно пройти, перебрати, перечекати декілька перехідних етапів.

На жаль, такі перехідні етапи функціонування та взаємодії в суспільстві супроводжуються певними втратами, послабленням певних морально-етичних норм, зміною цінностей (наприклад, бажання створити шлюб і на противагу бажання уникнути шлюбних обов’язків), невизначеними, неоднозначними і не зрозумілими умовами взаємодії тощо. Тобто така собі еволюція через інволюцію.

Також важливо визнати, що раніше ніхто особливу увагу соціально-психологічній грамотності, обізнаності в сфері відносин та стосунків не приділяв. Справлялися хто як міг, набутою мудрістю в результаті життєвого досвіду. Як наслідок, дехто і в наші дні має об’єктивно низький рівень психологічної і соціально-комунікативної грамотності, що сприяє засвоєнню і поширенню від покоління до покоління негативних прикладів, песимістичних вірувань та обмежених установок щодо сімейного життя і зрозумілого страху перед ними.

Нерідко можна почути «аргументи»:- «он сусіди одружилися і шо, живуть як кішка з собакою. Ні, шлюб це ніяка не запорука сімейного успіху».- «он, знайомі побралися, навіть в церкві вінчалися, а тепер не можуть квартиру з машиною поділити, вимушені жити разом…»- «он, товариш на батьковому заводі одружився і тепер ходить немов в воду опущений. Каже що до весілля вона була янголом, а після – відьмою, як з ціпка зірвалася… Так, штамп однозначно псує людей».- «он Віталька живе з Альонкою вже 8 років, собаку завели, дітей народили, без ніякого одруження. А він справжній мужик – і в баню, і на рибалку ходить! Чому? Тому що ні в кого відпрошуватися не треба. Бач, молодець який!»- «якщо вже одружуватись, то раз на все життя, треба бути на 100% впевненим! А ви бачите в якому світі живемо, ну як можна хоч в чомусь бути впевненим?»

Приховані психологічні причини та страхи партнерів

Також є причини про які прямо не говорять:

1. Страх чоловіків, що на них буде покладено більшу відповідальність та очікування, ніж вони можуть/хочуть брати у взаєминах, за сім’ю, за фінансове утримання. Інколи може «зупиняти» небажання дотримуватися певних правил і норм, наприклад, мати постійну роботу, не зловживати, кожного дня ночувати вдома, не спілкуватися паралельно з Наташкою та Альонкою, коли твою фактичну половину звати Оля, приділяти час і турботу спільній дитині тощо.
2. Жінки, в свою чергу, почали бояться злякати чоловіків бажанням серйозних стосунків і залишитись взагалі без стосунків. І тому в анкетах на сайтах знайомств, і навіть в перші роки відносин (це із цікавого), можуть активно запевняти, що вони не такі як усі інші, що серйозних стосунків не хочуть, сам інститут сім’ї зневажають, і штамп в паспорті не є їхньою метою. В той же час нишком (пробачте, дівчата, що розкриваю секрети) сподіваючись, що чоловік, як це було в казках та легендах, перший «дозріє» і запропонує одружитися.
3. Ідея, що раптом підвернеться або зустрінеться хтось інший, кращий, краща партія, привабливіший варіант, щоб легше було переметнутися. Цей «мотив» і ілюзія, що десь є кращий, вже готовий партнер саме для них, з яким буде все «на easy», характерний і для чоловіків, і для жінок.Ну всьо було б нічо, і не було з цієї статті, якщо б не було «але».

Ризики фактичних шлюбних відносин: від відсутності правил до претензій

І це АЛЕ полягає в вагомих аспектах, які витікають один з одного і є основою для конфліктів та непорозумінь, які реально можна було б уникнути.

А саме:

• НЕпрозорості і НЕзрозумілості,
• НЕдовірі та НЕнадійності
• БЕЗвідповідальності та як наслідок БЕЗперспективності.

1. Теорія транзакційного аналізу (ТА) дуже шанобливо ставиться до контрактування.

Конктрактування - тобто детальна прозора зрозуміла і погоджена між всіма учасниками процесу домовленість - одна з ключових умов здорової взаємодії між людьми в яких би відносинах вони не знаходилися: партнерських, терапевтичних, ділових і т.д.Договір передбачає взяття взаємної відповідальності, має на увазі, що перед тим, як потиснути один одному руки сторони дійшли взаємної угоди, яка по-чесному (!) влаштовує обох, що між людьми все ясно і зрозуміло.Відносини без узгоджених домовленостей – це відносини без ясних, зрозумілих і прийнятих правил взаємодії, зон відповідальності, вектора та спільної цілі. Серйозними такі відносини назвати складно.Контракт, який не укладено - недоконтракт. А якщо немає домовленостей – немає претензій. Але претензії є. І часто з обох боків, обопільні.

Хтось скаже:

- Підпис нічого не значить!

- Якщо підпис формальний – то так. Але якщо люди серйозно відносяться, до того, що обіцяють один одному, про що домовляються – то значить і багато.

- Та навіщо всі ці формальності з домовленостями, нормальні люди і так мають розуміти що до чого, головне любофффф!

- Задам зустрічне питання: чи нормальна практика погоджуватись працювати в компанії без чіткого трудового договору? Без офіційного працевлаштування? На постійному «випробовуваному терміні»? або просто «поки працюється»?...

Якщо і є ті, яких такі невизначені ризиковані умови влаштовують – їх небагато. Й до того ж тоді ризик має бути виправданим, а персональний зиск - очевидним та чимось компенсованим. Тобто обов’язково має бути своя вигода.І якщо серйозно, то любов без правил - це стрьомно. І не далекоглядно. Тому що любов - крім всього мур мур - це взаємодія дорослих свідомих людей з прозорими чистими намірами, визначеними цілями, погодженими тактиками та стратегіями реалізації та взаємодії.

Слизьке місце «цивільного шлюбу» – відсутність чіткого розуміння хто кому є і що кожен має робити.

Культуральна проблема нашого суспільства з цієї точки зору - ми часто не вміємо і не говоримо прямо, як є, що хочемо, що влаштовує, що ні.Ми натякаємо, додумуємо, придумуємо і потім маємо з цим проблеми.

І діємо також не прямо, чітко і чесно, а граючи «в хто кого переграє».Але оскільки «природа не зносить порожнечі», це значить, що всі прогалини у питаннях та домовленостях заповняться очікуваннями, фантазіями, непрошеними авансами і «послугами» … які згодом обов’язково перетворюються в ЩО? Правильно: в претензії, незадоволеності, конфлікти та драматичні історії.

2. Пройшла любоффф, зів’яли помідори»…

Люди часто «застрягають» в «поживемо – побачимо», залишаючи собі можливість бути неприв’язаним до партнера, «вільними» в плані кар’єри, життєвих звичок, місця проживання тощо.Живучи кожен своїм життям, умовні Коля і Оля в кращому випадку перетворюються в співмешканців з спільними проблемами та побутом. Відкладаючи спочатку наче з об’єктивних причин, а потім за звичкою «будівництво будинку, народження дитини, заведення собаки»… виносячи сферу відносин за пріоритети, звикаючи, що відносини якось складаються «самі по собі», забуваючи, що відносини, як і будь яка інша сфера, потребує присутності, уваги та розвитку…

Але щоденна рутина неминуча, рожеві окуляри десь діваються, певні фрустрації та втомлюваність накопичуються, первинна пристрасть та закоханість проходить… , а з нею і легка мотивація щось робити в цих відносинах.

І для того, щоб відносини тут тепер і надалі приносили радість, партнерам потрібно вже свідомо їх розвивати.

Надалі, щоб жінці бачити в своєму партнері Чоловіка, тобто гідного, успішного, впевненого, щасливого, хотіти, любити, захоплюватися ним, і транслювати це відчуття йому - потрібно відчувати себе Його Жінкою. А це значить довіряти, відчувати надійність, бути спокійною щодо майбутнього.

Відповідно, що для того щоб відчувати себе Чоловіком, мужчина має бажання і потребу у Його Жінці, тобто бути для неї Альфа, кращим, сильним і мужнім. А це має на увазі брати відповідальність за когось ще, крім себе, бути захисником, досягати не заради хлопчачої гри в амбіції, а щоб забезпечувати, розвивати і розширювати свій ареал і свій прайд. Саме ці відчуття і обов’язки його підсилюють, робить сильнішим, мужнішим, впевненішим в собі.

Але якщо цього не відбувається, одного разу хтось з партнерів говорить: «наші відносини вичерпалися», хтось когось переріс, дороги розійшлися, ми не робимо один одного щасливими, це був тимчасовий проект. Добре, якщо подякують за час чи за досвід. Часто розстаються без «дякую».

В тих випадках, коли з’являються і спільний кактус, і дитина і квартира – питання та неясності не розсіються самі по собі як туман, а накопичуються і концентруються.

Поступово все частіше і частіше, як камінь спотикання, псують нерви та настрій – питання «що я тобі винен/винна?», «хто ти така?» і «хто ти мені взагалі?».

Конфліктні питання, замість того щоб вирішуватись конструктивно, навпаки завершуються тупиковими «а чому в нас так?», «Якщо любиш, якщо все серйозно, тоді чому ми не одружені?», «що в наших відносинах не так, порівняно з тими, хто вирішив одружитися?».Неясність породжує недовіру, відчутність надійності – тривогу, тривога – проявляється часто на поведінковому рівні у вигляді незадоволеності, претензій, тиску, докорів тощо.

Поступово якісь невизначені питання каменіють і набувають форм принципово важливих та непохитних, що стає платформою та ареною для розгортання психологічних ігор: «Я тобі нічого не обіцяв, що ти від мене хочеш?» - з однієї сторони, і «ні, я все таки свого доб’юсь/дочекаюсь/дожму» - з іншої. А вони, ці ігри та взаємодії, як відомо, прямо протилежні довірі, близькості, щирості та спокійному позитивному сприйняттю себе та партнера.

Психологічний статус і чому шлюб є важливою домовленістю

3. І тут варто все таки згадати про психологічне сприйняття для нас самих.

Невизначений статус «ху із ху і що ми тут робимо разом» попри всі маніпуляціями про прогресивність, все таки має значення та впливає на сприйняття себе у відносинах, своєї ролі в них, цінності самих відносин. Є різниця «жити разом» та «бути одруженими», є різниця між «подругою» і «коханою дружиною», коханим чоловіком та Альошею, з яким вже більше 4 років. У вислові «Як корабель назвеш, так на ньому і попливеш» - є певний сенс і досвід поколінь.

Коли люди живуть поряд, але просто винаймають житло, бо так дешевше, зручніше - це одне. І всі питання між ними вирішуються просто і ясно: якщо тебе щось не влаштовує і ми не можемо/хочемо легко домовитися – ми просто змінюємо місце проживання або сусіда по квартирі. Сусіда поміняти не складно.

Якщо ж люди не просто співмешканці, а є ще почуття, певні ігри в сім’ю та близькість – це інша річ. І питання які виникають щодо побуту, взаємовідносин та подальших перспектив - так легко і кардинально вже важко вирішувати. Тому що тут більша емоційна включеність, але менший рівень персональної відповідальності.

Хто б не називав шлюб атавізмом людських взаємин, але це психологічно важливий крок, етап і показник рівня усвідомленості що ти робиш в своєму житті.

Ми цінуємо те чому надали сенс, вагу та значення, в що вклали сили, думки і почуття. Цінуємо те, що вирішили цінити, любимо те, що вирішили любити. Так ми влаштовані.

І виходить те, що ми самі інколи обираємо таку форму відносин, яка не являється для нас чимось цінним, вагомим.На відміну від нашого несерйозного сприйняття і ставлення до цивільних відносин, в інших країнах люди, які знаходяться у відносинах, ведуть спільне господарство, виховують дітей, навіть якщо вони офіційно не одружені - мають і несуть спільну рівну відповідальність, юридичну та фінансову. Мабуть тому, питання цивільного або офіційного шлюбу не є принциповим.

Пишу цей текст і відчуваю себе менеджером з продажів «офіційного шлюбу» який крок за кроком долає заперечення та упередження. Але я просто психолог).

Отже, наступний пункт для тих кому потрібні гарантії:

Так от, гарантій на тотальний щоденний екстаз, щастя та життя без проблем ніхто не дає. Ніде, в жодній формі відносин: ні між батьками та дітьми, роботодавцем та працівником, ні між палко закоханими, ні у досвідченого подружжя - 100% -их гарантій щасливого шлюбу, вічної любові, повного порозуміння, безпроблемного життя - НЕМАЄ. Навіть стоматолог, до якого ви ходите понад 10 років, ставить пломбу із гарантією лише на 2 Ви їз своїм партнером є гарантами вашого нормального життя і щасливих відносин. Якщо не будете нехтувати один одним, розвивати ту саму зрілу та усвідомлену любов, розуміти один одного та підтримувати в здорових проявах – вимальовується нормальна перспектива.І сам шлюб – це не показник та гарантія безумовного щастя. Це домовленність!

Рішення про шлюб – це умовно та серйозність якою ви наділяєте для себе ці стосунки і той сенс, який ви в них вкладаєте.

Коли люди вирішують одружитися – це тут і тепер, в цей момент часу, сьогодні - найреальніше, найпрактичніше підтвердження їх бажання бути разом, будувати відносини, їхньої серйозності, усвідомленості та масштабності почуттів.Хтось скаже, що більш показові інші вчинки та подвиги.- Можливо. Які?

Якщо люди кохають один одного, відчувають взаємоповагу і дійсно планують бути разом, то освідчення й пропозиція руки та серця – це доведення того, що це не просто бла-бла-бла, а чесних намірів і почуттів по відношенню до свого партнера.

І нехай ніхто не дає гарантії, що все буде в майбутньому гладко, що пара зможе або захоче пройти і подолати всі питання та проблеми, які виникатимуть в їхньому спільному житті, але те як розглядають і куди спрямовують свої відносини партнери сьогодні - теж напрочуд важливо.

Якщо вже бути дууже чесними, мало хто хоче працювати над відносинами, але багато хто хотів би перетнути для багатьох нездоланний «левел» і розвинути свої відносини із закоханості все таки в глибоке справжнє кохання. А для цього потрібна банальна зацікавленість, мотивація рухатися далі, в одному напрямку, разом, іноді долаючи непорозуміння, іноді каверзи долі, розвиваючись особистісно та як пара.

Спитаю так: вам де більше захочеться робити власноруч ремонт в своїй власній, чи орендованій квартирі?

Якщо хтось скаже «а навіщо взагалі той геморой, з’їхав на нову – та й живи» - має право, але хід думок та спосіб вирішення проблем зрозумілий.І тут потрібно розуміти наступні речі:

 Побудувати якісні відносини, на які зможеш спиратися, які можуть бути вагомим ресурсом та підтримкою – не раз плюнути.

 У відносинах будь якого формату не вдасться довіку гойдатися на ендорфінних гойдалках закоханості в рожевих окулярах, інфантильно дозволяючи бути як буде. Якщо кожен з нас хоче для себе в житті щастя, хороших відносин та міцної родини – то кожен і має в це вкладатися, приймати певні рішення, брати певну відповідальність, робити правильні речі.

Поради сімейного психолога: як розставити крапки над «і» у стосунках

Замість резюме, або те, що лікар прописав:

1. Яку б форму взаємовідносин ви не обрали – головне щоб вона була прозора і задовольняла обох партнерів.
2. Слухати себе. Довіряти собі. Якщо не хочеш одружуватися, сім’ю і весь гамуз щастя разом з цим – маєш право, але не мороч голову тим, хто цього хоче. Май шляхетність та сміливість не знецінювати право і бажання інших.
3. Відповідно для тих хто хоче, але якось несміливо і невпевнено – час подорослішати і зрозуміти, що ми маємо тільки те, що озвучуємо, на що претендуємо, на що спрямовані. Ігри в милих брехунців на кшталт «одруження для мене не важливо» - завжди обертаються проти того бреше собі та іншим.
4. Якщо ти хочеш заміж, сім’ю і щасливе спільне майбутнє під одним прізвищем, а він не хоче – не волочи кота за я..ки… дай цьому спокій, знайди іншого, і не витрачай свій час та нерви туди куди не потрібно.
5. Якщо хочеться і рибку з’їсти і як кажуть все інше встигнути або уникнути – пробуй! Але спочатку згадай скільки тобі років. Визнач для себе скільки ще років без очевидного ризику для себе будеш гратися в такі ігри. Чи може одразу вирішиш подорослішати? Головне пам’ятати, що за всі наші рішення, які ми приймаємо у своєму житті або не приймаємо, і все що ми маємо в результаті - відповідальність на нас.
6. Проясняйте і домовляйтеся на березі перед тим як, щоб потім, як кажуть, не було «мучительно больно». Якщо відчуваєте, що вас «качають» і намагаються уникнути домовленостей – сміливо зупиняйтеся, немає сенсу просуватися в глиб відносин без спільного узгодження, щоб знову ж таки не було боляче, сумно і досадно.
7. Шлюб - не самоціль. І мета цієї статті не закликати всіх проходити через РАГС, а називати речі своїми іменами, тоді стає набагато ясніше і простіше розуміти, що відбувається в житті і стосунках, і як життєві задачі правильно вирішувати.

Бажаю узгодженості в голові та серці, ясності в думках, прозорості у відносинах та та міцного кохання!)

З повагою, психолог, психотерапевт Тетяна Яненко

Останнє редагування 29-07-2026 в 06:31 за Києвом