Хочу розлучитися. А як же дитина?

Один із найпоширеніших страхів жінок, які хочуть розлучитися, — залишити дитину без батька. Страшно завдати дитині болю, страшно, що розлучення стане для неї величезною травмою. Жінка мучиться почуттям провини перед дитиною. Її здається, що щастя дитини важливіше за її власне. Вона боїться, що дитина злитиметься на неї за те, що вона так із нею вчинила, розлучивши її з батьком.

Типи стосунків батька з дитиною та вплив розлучення

Зазвичай стосунки батька з дитиною бувають трьох типів:

• Перший — батько достатньо хороший, уважний, приділяє дитині час і бере участь у її житті.
• Другий — батько досить байдужий, і всі турботи про дитину лежать на матері. По суті, вона для дитини і мама, і тато.
• Третій — батько, який відверто погано ставиться і до дитини, і до самої жінки.

Найскладніший, звісно, перший варіант. Коли чоловік — хороший батько, дитина отримує від нього достатньо уваги й любові. Саме тоді жінку мучать найбільші сумніви, і їй найважче дозволити собі обрати себе. Але в усіх трьох випадках дитині краще пережити розлучення батьків, ніж спостерігати, як вони живуть разом із почуття провини, обов’язку чи страху.

Що дитина насправді засвоює в нещасливому шлюбі

Адже все, що дитина бачить у стосунках між батьками, вона сприймає як норму. Саме такою, на її думку, має бути сім’я, саме так мають будуватися стосунки між чоловіком і жінкою. А потім цю модель вона «понесе» в доросле життя й відтворюватиме у власних стосунках, коли одружуватиметься.

Ви справді хочете, щоб ваша дитина в майбутньому теж була нещасливою? Щоб жила не в любові, повазі та взаєморозумінні, а щодня «ґвалтувала» себе, змушуючи обирати когось, тільки не себе і власне щастя?

Якщо ж батько не приділяє дитині уваги або ображає її, до цього додається ще одна проблема. Дитина може вирішити, що вона недостатньо хороша, що з нею щось не так. Страждає її самооцінка, а звичним стає «холодне» ставлення — ніби з нею можна поводитися погано, і це нормально.

Пастка «заради дітей»: наслідки для дорослих дітей

Є ще один момент, який нерідко виникає в сім’ях, де батьки залишаються разом заради дітей. Коли дитина виростає, її не хочуть відпускати в доросле життя, не дають їй самостійно обирати те, чого вона хоче. Адже дорослішання дитини, її перехід до самостійного життя означає, що батьки залишаться наодинці.

Стосунків у сім’ї давно вже немає, і тепер залишається тільки порожнеча. У найкращому разі батько чи мати просто страждають і намагаються знайти собі якесь заняття або втіху. У гіршому — починають «діставати» дорослу дитину: постійно вимагають уваги, наполягають, щоб вона скоріше народила онуків, втручаються в її життя.

Це псує стосунки між батьками й дітьми та заважає вже дорослій дитині будувати власне життя. Адже заради неї зберігали сім’ю, жертвували собою та своїм щастям, не розлучалися. Тепер її черга жертвувати собою. І доросла дитина вже сама мучиться почуттям провини й сорому. Бо вона ж повинна. Повинна бути поруч, приділяти увагу, дбати про батьків, компенсувати їм усе, від чого вони колись відмовилися заради неї.

Чому розлучення може бути найкращим прикладом для дитини

Тому обирайте себе. Дитина отримає від цього більше, ніж від спостереження за нещасливими батьками. Ба більше, навіть розлученням можна подати дитині хороший приклад. Показати, що життя після розлучення не закінчується. Що люди іноді помиляються, іноді не можуть побудувати стосунки, але це не означає, що тепер потрібно все життя терпіти й бути нещасливими. Можна розійтися, пережити цей період, знову стати щасливими й побудувати інші стосунки.

Крім того, якщо батько від самого початку був хорошим і уважним, то, найімовірніше, таким він і залишиться після розлучення. А ваше розставання саме по собі не обов’язково погіршить його стосунки з дитиною. Якщо ж теплих стосунків із дитиною не було й раніше або батько поводився з нею погано, то що саме дитина втратить? Нічого. Вона просто не отримуватиме зайвий раз байдужість чи образливі слова на свою адресу.

А ще буває, що після розлучення діти отримують від батька навіть більше уваги й турботи, ніж раніше. Адже якщо до розлучення він постійно був зайнятий або не надто старався проводити час із дитиною, то тепер, коли забирає її хоча б на один вихідний на тиждень, спілкування може стати і тривалішим, і якіснішим. Ніж ті самі 15 хвилин щодня похапцем, коли батько водночас дивиться в телефон і лише одним оком стежить за дитиною.

Обирайте себе і своє щастя. У щасливих батьків дитина має більше шансів вирости щасливою людиною, яка задоволена своїм життям.