Добра мати — погана мати

— Я добра мати?

Як часто я бачу (навіть не чую) це запитання в очах жінок, моїх клієнток 50+. Разом із новими знаннями в психології до них приходить усвідомлення власної материнської недосконалості. А з ним — біль, розгубленість, відчай, провина, страх і безпорадність.

— Ти не могла тоді по-іншому! Ти ж не хотіла навмисно нашкодити своїй дитині?

— Звісно, ні! Я діяла так, як могла, як жилося, як зі мною поступалися. Самій мені було нелегко.

Причини материнських помилок

Дорослі діти, хлопці та дівчата! Ви навіть не уявляєте, як боляче мамі знати, що вона є джерелом ваших проблем у дорослому житті. Хай навіть не всіх, але базових! Адже це мама приводить нас у світ, вчить розпізнавати емоції, розуміти та відчувати себе, мистецтву саморегуляції та спілкуванню з іншими. Чи не забагато для однієї звичайної молодої жінки без спеціальної психологічної освіти, але зі своїм набором життєвих потреб, душевних прагнень, проблем у стосунках, у гонитві за щастям і світлим майбутнім?

Звісно, немовляті байдуже до того, чим може бути стурбована його мати окрім нього самого — таке вже природне виживання. «Діти — найагресивніші істоти найагресивнішого виду на планеті» — ця думка колись осяяла мене ясністю того, що відбувається в людській природі. Безумовно, діти хочуть отримати від батьків усе! Прийняття, любов, визнання почуттів, повагу до особистісних меж… Але як це отримати в того, хто сам не мав усього цього в ідеальній мірі, і, скоріше за все, шукав недополученого у стосунках із вашим батьком, а може, й із вами.

Емоційні конфлікти між матір’ю та дитиною

Гірко все це. Зляться діти, намагаючись «добити» батька своєю правдою. Ображаються й захищаються мами. Так-так, гнів і страх ходять поряд. Мами-то далеко не всі просунуті в психології, щоб у відповідь на докори та претензії улюбленого дорослого чада видихнути страх і просто визнати його дитячі почуття. Просто пошкодувати його чи її, того маленького, якого не помітили з його дитячими почуттями страху, образи, самотності.

• Як же тобі було боляче й образливо, коли я віддала тебе на час до бабусі! Я навіть не могла уявити, що ти так страждав. Мені так боляче й шкода, що так сталося… Адже й самій мені тоді було нелегко. То був важкий період у моєму житті, криза, двоє маленьких дітей, я одна…
• Мам, а як тобі там було, розкажи!
• Можу розповісти, але чи треба тобі це?
• Треба, мам! Я зараз тільки почала бачити в тобі людину, жінку, а не лише маму. Виявляється, й тобі було не просто!

Як діти сприймають материнські помилки

Дорогі мами, не бійтеся звинувачень своїх дітей. Вони кричать не про вашу «поганість», а про визнання своїх дитячих почуттів. Вони хочуть від вас не виправдань, що ви добра й не винна. Діти хочуть, щоб ви помітили хоча б зараз, як їм по-дитячому було погано тоді, у якісь моменти їхнього дитинства й вашого материнства. Просто почуйте, просто пошкодуйте, обійміть свого хоч і доросле, але дитинча, яке всередині все ще прагне вашого тепла й просто прийняття, без повчань і виховання. І не захищайтеся, виправдовуючись! За цю хвилину близькості дитина пробачить вам усе.

Як матері можуть реагувати на звинувачення

Дорослі діти, будьте, будь ласка, лояльнішими до своїх недосконалих матерів. Звісно, не всім пощастить зіткнутися з відкритістю материнського серця. Буває, багато дров нарубано, межі зачерствіли, шрами загрубіли. Але запевняю вас, поки мама жива, вона буде чекати — дзвінка, зустрічі, обіймів, теплих слів: «Мам, як там у тебе?». Якби ви знали, скільки болю, каяття й любові зберігається в потаємних куточках материнської душі! Не всі мами можуть до цього доторкнутися. Не всі готові. Але хочуть усі, поки живі.
Будьте, будь ласка, лояльнішими й мудрішими тепер уже ви, дорослі діти! Допоможіть своїм матерям знайти стежинку до містка, на якому можуть зустрітися ваші серця.

З любов’ю та повагою до обох сторін,
мати двох синів і донька своєї мами,
Вікторія Підгорна-Горновська.