ЧАЙЛДФРІ – РЕГРЕС ЧИ ПРОГРЕС ЛЮДСТВА?

«- Чи любите Ви дітей?

- Ну як вам сказати? ... Шалено!»

Так  відповідала неповторна Фаїна Раневська в ролі Фрекен Бок з славнозвісного мультфільму "Карлсон".

Сучасне суспільство - суспільство «дитиноцентриське». Інтереси дитини дотримуються в ньому і юридично, і економічно, і психологічно: вперше за всю історію людства світ повернувся обличчям до дітей. Однак - знову ж вперше за всю нашу історію - завдяки винаходу масових і доступних контрацептивів жінки отримали вибір: чи народжувати дітей, коли, скільки - або взагалі не народжувати.

І ось з'явилася нова гілка людства: вільні від дітей, які бажають прожити життя, не обтяжуючи себе спадкоємцями, інакше кажучи - так звані прихильники руху чайлдфрі.

Хто ж ці люди? Чому вони прийшли саме до такого рішення? Виявляється, однозначно відповісти на це питання не можна.

Одразу зазначу, що наразі я говорю лише про тих, хто обґрунтував для себе цю позицію і дотримується її не тому, що так склалося (чи не склалося), а, так би мовити, з ідеологічних міркувань. Тому що інколи відсутність дітей – не свідомий вибір, а просто збіг обставин: не зустрілося саме тієї людини, з якою хотілося б ростити сина чи дочку, або з’явилися вони так пізно в житті, що репродукція вже неможлива. А ще людина може мати важкі захворювання, що перешкоджають заплідненню чи вагітності, може потрапити у важкі життєві обставини тощо. Отже, коли насправді людина не проти дітей, просто так вже склалася доля – це, безумовно, не чайлдфрі – так, к вони самі себе усвідомлюють.

Прихильниками чайлдфрі-настроїв можуть бути як юні, так і дорослі, як представники «золотої молоді» або ж середнього класу, так і вихідці з «низів», як високоосвічені інтелектуали - так і «ментальні пролетарі» ... Словом, на перший погляд ці люди не піддаються класифікації і зовсім різні - у всьому, крім їх ставлення до дітей.

Познайомившись з шанувальниками «філософії чайлдфрі» ближче, можна виявити, що люди ці – здебільшого аж ніяк не повальні детоненавистникі не похмурі мізантропи, що не терплять весь рід людський і прагнуть хоча б своїми силами припинити його існування... Незважаючи на те, що це вони придумали гасло: «Діти - квіти життя, тому їх або в воду, або в землю!» - далеко не всі з них розуміють це буквально, хоча, справедливості заради, треба сказати, що і такі настрої серед них популярні - однак їх відсоток не більше, ніж відсоток людей з точно такою ж ментальністю, які, проте нажаль є батьками. Словом, частка людей з аномальним і патологічним станом психіки серед них в загальному така ж, як і серед «звичайних людей».

Отже, ці люди - не божевільні. Навпаки, багато хто з них нормальні до зубовного скреготу, вони прагматичні і реалістичні до мозку кісток - і саме прагматизм не дозволяє їм «допустити слабину», зробити своє життя вразливим і складним. Деякі з них так ось прямо і чесно це і декларують: "Самим же собі за власною ініціативою створювати проблеми? Нізащо!"

Інші придумують більш-менш соціально прийнятні відмовки. Ось найпоширеніші з них: «планета і так перенаселена», «в умовах економічної / екологічної нестабільності немає сенсу приводити в цей світ дітей», «якщо суспільству потрібні діти - нехай воно спочатку створить мені всі умови». Все це - психологічні способи захисту: якщо людина не може впоратися з проблемою, не вміє розвинути (або ж - прийняти) в собі якусь грань, вона її знецінює за принципом «зелений виноград» - мовляв, не дуже-то і хотілося, нічого в "цьому" немає хорошого ..

Є й інша група - ті, хто боїться не складнощів, нестабільності і відповідальності - вони бояться власних емоцій і взагалі сильних почуттів, вони не те щоб не вміють любити, але сумніваються у собі. Найчастіше їм і самим довелося в родині несолодко в плані батьківського любові і уваги, тому вони просто не вміють відчувати, «не знають, як це». Інтимофобія - боязнь (ні, не сексу!) зав'язувати близькі, емоційні стосунки - показує в даному випадку ще одну свою грань: люди з подібною проблемою не тільки бояться «віддатися потоку» - вони побоюються не витримати того напруження почуттів і інтенсивності емоцій (причому не завжди позитивних!), які передбачають відносини з дитиною. Тому, звичайно, сім'я для них - складна і болюча штука, і добровільно вступити в подібні відносини вони не згодні.

Третя група – за рівнем розвитку особистості й самі вічні діти, тобто ті, хто, немов трирічні, вважають за краще жити в полоні ілюзії, що світ обертається навколо них - і з цієї солодкою думкою дуже складно розлучитися. Коріння цього явища також лежить в родині, однак сценарій його виникнення часто протилежний попередньому: ці люди отримали свою порцію «погладжувань» в такому надлишку і з такими спотвореннями, що втратили здатність до істинного і адекватного розуміння любові.

Батьківство передбачає служіння, віддачу, часто - в абсолютно безкорисливому варіанті, проте готові до цього аж ніяк не всі - деякі для цього просто «не виросли». Дітям не можна народжувати дітей - це привілей дорослих (я не про паспортний вік, як ви розумієте...)

Отже, люди приходять на цю стезю різними шляхами. Однак рух чайлдфрі можна пояснити не тільки причинами психологічними, і не тільки особистісні аспекти відіграють тут роль - існують і більш складні пояснення виникнення цього явища.

Які ж глобальні, а не психологічні причини виникнення «філософії чайлдфрі»?

Існує кілька версій.

Перша - знецінення людського життя як такого. У світі рух чайлдфрі з'явився вже досить давно і має стаж більш ніж півстоліття. Його появу пов'язують з такими катаклізмами, як друга світова війна і атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі - після цих епохальних подій цінність людського життя впала до мінусових значень, довівши вартістьлюдської долі в буквальному сенсі до рівня пилу. Жару додала знаменита «сексуальна революція» і масова доступність засобів контрацепції - і причина («все одно немає сенсу») доповнилася широкими можливостями.

До нашої країни чайлдфрі-настрої, як і інші «віяння заходу» докотилися лише після обвалення «залізної завіси» в кінці 80-х, однак процес посилився істотно тією обставиною, що гримнуло десятиліття «лихих дев'яностих». Тобто вітчизняні чайлдфрі - це, в основному, «діти перебудови» - ті, у кого дитинство і / або юність припали на це катастрофічне десятиліття. Цінність людського життя в результаті революцій, воєн і репресій і так була набагато нижче загальносвітової, - і ось на цей фон наклалася додаткова обставина - «діти 90-х» з молоком матерів ввібрали ідею, що живемо ми в небезпечному світі, а коли ворожість середовища записана в підкірці - яке може бути розмноження?

Друга версія є найбільш раціоналістичністю і зрозумілою: це нинішня економічна і політична нестабільність країни та війна. Люди не хочуть мати дітей, не маючи впевненості в завтрашньому і навіть в сьогоднішньому дні - і вони мають рацію. Хочеться мати всі матеріальні блага, щоб ростити дитя без проблем, живучи, а не виживаючи - наше суспільство вже трохи звикло до комфортабельних умови існування, хоча вони ще й дуже далекі від світових стандартів. До того ж політичні катаклізми та незграбність, безграмотність влади ускладнюють картину: коли ти не знаєш, в якій країні будеш жити через рік, важко планувати такі речі, як виховування нащадків.

Однак нерідко трапляється так, що «побудова світлого майбутнього» займає надто багато часу і сприятливий для репродукції період буває упущений. В цьому випадку люди поводяться по-різному: хтось намагається «перехитрити» природу за допомогою екстракорпорального запліднення (тобто - звертаючись за допомогою до останніх досягнень сучасної медицини), хтось бере дитину з дитячого будинку, а хтось підводить під свою самотність ідейну базу, - і тоді в хід йде побудова «розумних пояснень» і «раціональних міркувань», наведених вище. Адже страшно жити, розуміючи, що велика частина шляху пройдена зовсім не так, як хотілося б - і цього вже не виправити...

Третя версія - «криза достатку», зворотна сторона всемогутності, та сама ситуація, коли «наші бажання очманіли від наших можливостей». Ніколи раніше жінка не мала змоги самостійно вирішувати, коли їй вагітніти, та й взагалі чи робити це в принципі. Ніколи раніше жінка не була настільки вільна соціально: суспільство стає все більш і більш лояльним до всіх можливих проявів «вільного вибору», і якщо раніше бездітна (навіть з природних причин) жінка беззастережно піддавалася якщо не остракізму, то вже точно презирству, жалості і була приречена на звинувачення в неповноцінності - то тепер картина змінилася. Та й суспільство стало більш толерантним в принципі: лише вам вирішувати, чи народжувати, чи ні – і «громаді» не варто втручатися у такі рішення, адже відповідальність і всі турботи ляжуть не на «суспільство» в широкому сенсі, а конкретно на вас.

Є ще один фактор добровільного вибору шляху чайлдфрі: великою мірою це, звичайно, результат дуже кваліфікованої обробки наших мізків мас-медіа: головними героїнями фільмів, серіалів, оповідань і навіть рекламних роликів все частіше стають самотні, бездітні жінки, які зробили ставку на кар'єру, а не на сім'ю. І реальні жінки стають заручницями «актуальних тенденцій»: багатьом хочеться бути модними і «прогресивними», багатьом хочеться наблизитися до ідеалу успіху і «бігти попереду планети». Ось і біжать ...

Ну і остання версія найбільш езотерічна і екзотична, проте вже в силу своєї неймовірності видається, що парадоксально, також цілком можливою. Існує ідея, що планета, як згусток глобального вищого розуму, втомилася від руйнівної, варварської діяльності людства і включила людям «програму самознищення», тобто наша Земля робить все, щоб перепрограмувати людство з розмноження на самоліквідацію. Частково вона впливає на людський розум: скорочення народжуваності напрошується у зв'язку зі скороченням життєвого простору, енергетичних і економічних ресурсів. З іншого боку, стихійні лиха, а також «голод і мор» - тобто епідемії і специфічні захворювання також працюють на ту ж ідею: а саме - скорочують «тупикову гілку еволюції». І третя сфера впливу, що б'є в ту ж точку - «перепрограмування свідомості», переорієнтація людей з прогресу на регрес.

І якщо у людини програма збилася - вона дітей народжувати вже не хоче (навіть не розуміючи остаточно - чому б це; або ж навпаки - винаходячи під таке рішення потужну ідеологію). В еволюційному плані це навіть добре: ось відчуває індивід, що не варто йому плодитися - ну і молодець, що не плодиться, а «чому» - це він сам собі добре придумає,  чим вище інтелект - тим реалістичніше буде картинка. Хоча причина завжди глибше наших інтелектуальних побудов.

Шкода тільки, що коли програма збивається, тіло не завжди може і встигає довести до розуму необхідність припиняти розмноження, звідси - такий великий відсоток батьків, яким краще б дітей не мати, якщо по-хорошому – які їх не люблять і не хочуть... І, перш ніж засуджувати чайлдфрі, подумайте про те, скільки «нормальних» людей народили дітей, які їм зовсім не потрібні – і як вони до них ставляться.

Словом, варіантів багато - вибирайте, що вам ближче... І близькі чи взагалі подібні настрої. А якщо ні - будемо вважати, що для людства ще не все втрачено. ))

З повагою, психолог Царенко Наталія.

Опубликовано 2020-09-05 в 22:27:35