Як змиритись з самотністю. Якщо так навіть станеться

Добрый день. А вы работали с этим страхом с психотерапевтом?

Я намагаюсь уявити свій найбільший страх - страх залишитись одній і не мати родини і дітей .

Не исчезает поскольку вы ожидаете. Важно также с ожиданиями поработать.

Наче собі в голові про малювала, але це почуття пустоти нікуди не зникає.

Сочувствую, похоже очень много напряжения в этой теме.

Але от тема знайомств , збільшення кола хоча б друзів - для мене якась непідйомна

А вы начали работать над собой одна или начали терапию?
Если речь про тему отношений, то лучший вариант это терапия, поскольку только рядом с другим человеком, который задает вопросы, с кем вы тоже выстраиваете отношения, вы сможете понять, почему у вас не складывается личная жизнь, как вы хотите.
Есть какие-то убеждения, переживания, паттерны поведения, которые важно понимать, как минимум.

Какой у вас опыт отношений?
Какие сложности в дружбе?

Вітаю Вас.
Насправді, одразу привернули увагу Ваші слова "Я намагаюсь уявити свій найбільший страх - страх залишитись одній і не мати родини і дітей .
Наче собі в голові про малювала, але це почуття пустоти нікуди не зникає".
Можливо, я неправильно зрозуміла те, що Ви хотіли донести своїми словами, отже, пишу з того, як я відчула.
А для чого уявляти те, чого Ви не хочете? Для чого намагатися промальовувати те, що Вас так сильно лякає?
Уявляти та промальовувати - це елементи візуалізації. А візуалізація - це намагання свої бажання втілити в реальність. Тобто, виходить, що Ви з усіх сил намагаєтеся втілити в життя те, чого не хочете?
Так, є поняття прийняття. Але воно не має нічого спільного з уявленням чи промальовуванням чогось в думках. Прийняття - це рівень почуттів, рівень підсвідомості. І це зовсім інше.
Окрім цього, відчувається, що є якась сильна напруга в тексті, намагання не виказати по справжньому, як Ви себе почуваєте:
"Не знала , як задати питання, щоб не виглядати жертвою чи що справді мене тригерить"
Але ж, справжні глибинні трансформації починаються лише тоді, коли ми маємо внутрішні сили говорити, як воно все є по справжньому...
Насправді, страх самотності - це абсолютно природнє почуття. Адже, людина - істота соціальна, яка впродовж тисячоліть могла вижити лише перебуваючи в групі собі подібних. А тим паче, жінка, яка повністю реалізуватися може лише в сім'ї. Страх необхідний як один із захисних механізмів, як попередження про небезпеку. Єдина відмінність в тому: чи приймаємо ми свій страх, як частину себе і на скільки страх нами керований.
Насправді, ніхто не може сказати, як складеться подальше життя, але, як на мене, замість того, щоб програмувати себе на самотність, краще навчитися максимально наповнити своє, вже існуюче буття, енергією щастя та любові, попри те, що поки не склалися стосунки з чоловіком Тобто, навчитися бути самодостатньою (не плутати з самостійністю).
Адже, чоловіки реагують, насправді, не на те, як ми себе позиціонуємо зовні, якою ми себе хочемо показати та представити, а на те, на скільки ми наповнені та гармонічні внутрішньо.
Мені складно, писати щось більш конкретніше, але з написаного склалося відчуття намагання постійно себе контролювати, щоб здаватися кращою. Тобто, страх бути собою справжньою, щоб не показати внутрішню ранимість і не опинитися знову в ролі жертви...
На мою думку, саме страх бути собою може стати тим, що чоловіків несвідомо відштовхує від Вас.
І ще. Булінг в школі - не з'явився сам по собі. Схема "жертва-аб'юзер" - це певні установки та поведінкові моделі, які формуються, зазвичай, в сімейному середовищі.
Чи мали Ви можливість бути відвертою в сім'ї? Чи почували себе почутою та захищеною в дитинстві?

Здравствуйте.
Коротко тут не ответишь. Скорее всего, за этим всем стоит длинная и запутанная история.
Ваши реакции, выбор партнёров, поведение в отношениях, эмоции, то, как вы объясняете себе происходящее и выстраиваете причинно-следственные связи, всё это влияет на ваш жизненный сценарий. Поэтому важно знакомиться со своими эмоциональными схемами и постепенно их прорабатывать.
Вы уже нарисовали себе картину одиночества. Но здесь важно не застрять в амбивалентном состоянии между "я хочу отношений" и "мне нужно смириться с одиночеством".
Попробуйте определить, что для вас сейчас действительно важно.
Если вы решаете строить жизнь без партнёра, тогда да , рисуйте картину самодостаточности, создавайте опоры внутри себя, наполняйте жизнь своими смыслами, интересами и целями.
Если же вы всё-таки хотите отношений, тогда попробуйте нарисовать другую картину. Каких именно отношений вы хотите? Какого мужчину хотите видеть рядом? Что для вас важно в отношениях? Кто вам нужен? На что вы готовы согласиться, а на что ни при каких обстоятельствах?
К такому пониманию обычно приходят не сразу. Оно формируется через опыт и ваш опыт тоже важен, даже если сейчас он кажется неудачным. А ещё через книги, самонаблюдение и работу с психологом.
Проясните свои желания и жизненные векторы. А самая важная работа происходит не только в размышлениях, а в практике когда вместе с психологом вы исследуете свои схемы, пробуете новые способы поведения и постепенно формируете новый опыт отношений

Доброго дня!
Я би назву Вашої теми

Як змиритись з самотністю. Якщо так навіть станеться

розіділив на дві окремі частини.
Перша - про самотність в теперішній час(!) І одразу виникає запитання, НАВІЩО миритись з самотністю? Яка в тому мета?
Вважаю, якщо досягнете цієї мети, то відпаде Ваше бажання мати сім' та дітей. Чи не так?

Друга частина - якщо самотність станеться. Здається, це питання поки що не на часі. От коли станеться, тоді виникне потреба вибудувати своє ставлення до ТІЄЇ реальності.

Не знала , як задати питання, щоб не виглядати жертвою чи що справді мене тригерить.

На початку не знали, вагались, а згодом таки змогли сформулювати -

страх залишитись одній і не мати родини і дітей

Водночас цьому страху щось передувало. Не виник же він на порожньому місці. А місце, між іншим, знайшлося, ось воно -

Кожне знайомство з чоловіком якесь фіаско.

У зв'язку з цим хочу запитати. Тільки не поспішайте з відповіддю. Що, на Вашу думку, причина, а що наслідок - проблеми знайомства з чоловіками чи страх залишитись без сім'ї і дітей? Питання принципове, бо має значення для розгляду послідовності дій в терапії.
Приміром, головна проблема пов'язана зі знайомством. Тоді для неї обов'язково існує підгрунтя. Скажімо, Ваша невпевненість в собі, бо Вам може здаватись, що Ви не гідні любові, уваги, поваги тощо. До речі, є такі думки?
Може, існує якесь упередження щодо чоловіків. Варто було б ці аспекти грунтовно дослідити у співпраці з психологом.

Щодо "фіаско", як Ви висловились. Поділіться, будь ласка, що відбувається під час знайомства? На кого Ви звертаєте увагу? Які чоловіки звертають увагу на Вас? Що з Вашими почуттями та думками в ході знайомства?

Окремо про сім'ю і дітей. На це питання можна дивитись з різних боків. Спочатку - почуття до чоловіка за умови взаємності, потім бажання укласти з ним шлюб. Потім реалізація спільного бажання народити дитину.
А може бути й інший погляд. Аби за кого вийти заміж і народити дитину.
Наразі іноді жінки народжують не від коханого, тобто через випадкового сексуального партнера. Іноді свідомо шукають потенційного донора...
Що думаєте з цього приводу? Ви би як хотіли?

Edited by author 31.05.2026 14:41

Справа в тому, що за все моє життя нормальних стосунків в мене не було, які б переросли у щось серйозне і можна було б створити сімʼю.
Видається так, що я хожу по замкненому колу .

Доброго дня. Таке відчуття буває, коли людина робила спроби, щоб щось змінити, але всі були невдалі. Щоб розібратися, чому у Вас не було нормальних стосунків і можливості створити сім'ю, варто звернутися до психолога індивідуально з цим запитом.

Але от тема знайомств , збільшення кола хоча б друзів - для мене якась непідйомна
Кожне знайомство з чоловіком якесь фіаско.

Перші стосунки виникають в дитинстві, в батьківській сім'ї дитина вчиться любити та дружити. Досвід, який вона там отримала, потім впливає і на доросле життя. Формуються образи жінки і чоловіка, які з часом стають внутрішніми фігурами.

Напевно, є певні причини, чому в дорослому віці у Вас не виникають такі стосунки, які б Вас влаштували. Це може бути і розходження очікувань з реальністю, і страх аб'юзивних стосунків, і недовіра чоловікам. Що саме у Вас відбувається?

Які у Вас були стосунки з батьками? Які стосунки були між ними, коли Ви були дитиною?
Чому кожне зайомство з чоловіком - фіаско? Ви губитесь чи знайомляться тільки чоловіки, які Вам не подобаються?

Я намагаюсь уявити свій найбільший страх - страх залишитись одній і не мати родини і дітей .
Наче собі в голові про малювала, але це почуття пустоти нікуди не зникає.

Ви намагаєтесь прожити свій страх, уявляючи його?

Якщо Ви відчуваєте порожнечу із-за того, що не вистачає близькості, це може бути початком пошуку, яким чином Ви зможете її заповнити. Близькі стосунки можна навчитись створювати, коли отримуєте схожий досвід. Коли відчуваєте, що Вас приймають, коли довіряєте, коли є бажання відкриватись і говорити на різні теми. Цей досвід можна отримати спочатку у стосунках з психологом, потім і з іншими людьми.