Психолог онлайн бесплатно

Добрий день. Втомився від соціуму, поверхневих жорстоких людей, які руки потирають, щоб когось карати і ускладнювати чиєсь життя. Минулого року я зявився по повістці,все по закону, почав проходити ВЛК. Витрачав свої ресурси на черги у поліклініках, обстеження, ходіння за підписами,печатками і це тривало 2 місяця. Здав їм акт за яким мене мали би визнати непридатним. Лікар прийняв його,сказав що все добре, а потім каже, що я порадився і вам треба заново все пройти. А інша лікарка підбігла до нього і щось шептала на вухо. Психіатру у ВЛК показав виписку з своїм діагозом і вона дала скерування в психлікарню . Я поїхав туди, але зміг просидіти в черзі заледве годинку і чим скоріш хотів вийти, подалі від цього дурдомного вайбу. Недочекавшись своєї черги, підловив головну лікарку в коридорі, сказав що мене скерував до вас військкомат, а вона здивовано - де ваші речі? для підтвердження діагнозу потрібно лягати на 7 днів. Я був спантеличений від цієї відповіді і звісно я відмовився лягати. Не можу ночувати поза домом. Раніше бувало, що я втік з однієї лікарні, бо не зміг там витримати. Не знаю, що зі мною. Я дуже тримаюсь за свою свободу. Якщо мене закривають десь і не дозволяють піти, тоді зі мною щось коїться. Краще смерть, ніж неможливість вийти з приміщення коли захочу. Я не зявився на ВЛК до тої дати,яку вони вказували, гнівався, що вони так ускладнюють життя, зневажають мою волю. Я вважаю, що достатньо надав їм інформації про стан свого здоровя і вони мали б зробити висновок, що я непридатний. Нащо мене мучити. Минуло вже більше року. Я тричі намагався туди піти. Один раз зайшов і побачив, що там кучкуються багато чоловіків, стоять в черзі багато годин. Я подивився і вийшов. Йшов по вулиці,світило сонечно, білі хмарики, квіти, коти ліниво лежали і я подумав, навіщо мені там стояти в тому коридорі без вікон і ця вся біганина. Другий раз пішов і вже хотів заходити, аж тут підїхала поліція і до них жіночка підбігла і каже: це я вас викликала,мого брата там утримають і не випускають..Я вирішив не заходити та й що я скажу? Не зявився коли треба, а тепер штраф? Я не маю морально і фізично сил проходити цю ВЛК знову і щось доводити,шкодячи своєму здоровю. Все життя люди щось від мене вимагали. А мою волю зневажати можна? Дістало. Можете мене осуджувати. У мене питання, чому я не можу ночувати поза домом, чому я боюсь, коли обмежують мою свободу і вимагають робити те, що я не хочу? Як мені себе змусити переступити двері ВЛК знову і не боятись, що не випустять?

Здравствуйте!

Были отношения с парнем (первые). Встречались примерно год. К нему были сомнения. Сразу меня успокаивал. Потом предложил съехаться. Было много других проблем: мама серьезно болела; помощь брату и папе (мама попросила покупать им продукты); работа, высасывающая все силы (городок маленький, работы мало). Пока думала, парень решил, что это согласие и переехал. С котёнком. Была совершенно не готова к этому. Животных люблю, планировала в будущем.

После переезда весь быт на мне. Человек мало помогал. Рассказывал про все свои проблемы (и психологические). Вечные придирки ко мне, что я недостаточно делаю. Полностью игнорировал меня, моё мнение. Постоянно обижался. Все положительные действия ко мне от него воспринимались как ловушка. Он увлекался психософией и соционикой. Подогнал меня под типы, говорил, что я не соответствую. На мои доводы, что человек более многогранный и на его становление влияет много факторов, отмахивался (когда это же сказали те, кто эту психософию и соционику в массы вносят, он поверил).

Это длилось почти год. Под конец года стала бояться. Хотелось исчезнуть, сил не осталось. Возвращаться в квартиру не хотелось и одновременно хотелось. К маме за советом не шла (изначально была против). У друзей свои проблемы.

После совместного “отдыха” (начало лета) он познакомился с идеальной для него девушкой. Они всё время переписывались. Снова упреки, что из-за меня он не может к ней поехать. Через недели две сказал, что мы расстаёмся. Эмоции были очень странными. Осознала, что сломана и потеряна...

Начал писать (осень 2021). Встречался с девушкой лет 15 (ему было ≈ 27). Показать, что такое “хорошие отношения”. Начала искать с ним встречи. Думаю, испугалась, что девушка попадёт в такую же ситуацию. После непродолжительных встреч (жили в разных городках) общение прекратилось. Уехал в столицу. Его мама и бабушка остались в городке.

Декабрь: стоял под моей дверью. В феврале снова сообщения. Не отвечала.
Весной 2022 от подруги (её муж дружил с ним) узнала, что он решил забрать меня в Киев. На ответ подруги, что надо сначала спросить у меня хочу я этого или нет - отмахивался. Подругу считал плохой (она высказывает своё мнение прямо), что плохо на меня влияет. Пришло СМС, что он понял свои ошибки, теперь все будет по-другому. Ответила, что хочу закончить наши отношения сейчас. Человек решил, что это дурное влияние моей подруги, а не моё решение.

До сих пор он иногда пишет с разных номеров. Как разорвать эти отношения?

Я дуже багато думаю про погані випадки по типу - напади, аварії, ситуації які можуть спровокувати загибель або каліцтво не тільки щодо мене а і до рідних і близьких.
І в нічому знаходжу знаки типу подумала щось погане проїхала машина в цей момент ось тобі знак.
І якщо я щось планувала купити або вже купила в такф випадки я боюсь цим коритуваиись, ніби це спровокую ту погану думку про яку я подумала
Це дуже заважає жити і дуже погане самопочуття після цього навіть бувають самогубські думки, бо як жити коли банально усього боїшся.
Допоможіть будь ласка як з цим боротися.

Добрий день.Чи може бути ПТСР після того, як вже пройшло більше ніж 2 роки з травматичної події. Я з Маріуполя, поїхала в 20 числах березня 2022 року. Зараз постійно повертаюсь до тих подій перед сном, свідком яких,я була,не можу спати і постійне відчуття тривоги до нудоти. Я через це не працюю, не хочу і не можу ні з ким спілкуватись.Повернулась з закордону в Київ,думала серед своїх буде краще,але ні, це нав,язливе відчуття тривоги не відпускає. Дякую за відповідь,хочу хоч якусь допомогу.

Добрий день.

Хочу задати питання на тему інцесту. Мій батько в моєму дитинстві коли мені було приблизно до 9 років сексуально експлуатував мене. Не хочу вдаватися в подробиці, якщо коротко — це було без проникнення, тільки роздягання, дотики, оральний контакт. Він погрожував що вб'є якщо комусь про це розкажу. В дитинстві я мовчала, в дорослому віці кільком людям розповіла вживу і в інтернеті, від цього мене легше не стало, почуття сорому і провини перед цими людьми, що їм довелося дізнатися такі речі від мене. Знаю що багато людей пережили гірше і якесь почуття незручності, що я ношуся зі своєю незначною травмою, в той час як багатьом людям набагато гірше. Маю велику недовіру до людей, особливо до чоловіків. Заздрю людям які спілкуються зі своїми батьками — я зі своїми не спілкуюсь, не можу в собі щось перебороти. До тата і до тих епізодів відчуваю огиду, злість, почуття несправедливості. Сьогодні снився сон про тата і сильно піднялися ці почуття. Питання: по-перше — чому він це робив, чому він дозволив собі це робити з дитиною? І питання чи можливо взагалі позбутися почуття несправедливості, огиди, злості, недовіри, використаності, порожнечі, нікчемності, сорому, провини? Це взагалі можливо ''вилікувати''?

Здраствуйте. Не хочу долго мусолить и занимать ваше драгоценное время. Мне скоро 19 лет ну через пол года проблема такая. У меня были друзья они все начали исчезать они нашли своих любимых девушек я б наверно поступил так само. Просто я вижу что остался один. Я сдаю на права собираюсь идти на работу. Просто заметил что я совсем один и мне грусто так хочеться найти хорошую девушку не пойму что я не.......

Почему человеку с пограничным расстройством как у меня необходимо проходить психотерапию? Есть ли тут специалисты по этому профилю. Беспокойство вызывают апатия и депрессия, в остальном справляюсь сам. Необходима ли психотерапия пожизненно?.......

Добрый вечер. Мне 18 лет недавно исполнилось. У меня нет настоящих друзей, да были друзья но у того девушка, той уехал за границу я остался почти один. Есть у меня знакомый на 3 месяца меньше чем я, он мне можно сказать немного родсственик. У меня есть брат у брата жена а у них ребёнок. У той девушки есть родной брат. Вот про него, он вроде не плохой, но слишком сильно стал на домной как сказать к.......

Доброго дня!Я переживаю страх, застенчиво тьху перед тем как выйти на улицу! Обдумываю кто мне попадется навстречу, как я поздороваюсь или нет, как взглянуть на человека, о чем беседовать со знакомым. Порой это смешно, но меня это терзает. Я довольно дружелюбная и весёлая, но не очень общительна, вернее я вовремя немогу поддержать разговор каких то шуточек. Всё что я использую в общении это улыбка.......

Доброго дня! Живемо з дитиною та чоловіком,котрий не є батьком дитини 3 роки. Дитина дуже ревнива але саме до цього чоловіка ставилась спокійно (на початку він не надто приділяв їй час але більш менш ладили). За ці роки стосунки вийшли на рівень,коли дитина та мій чоловік лише вітаються та майже не контактують один з одним. Я задумалась над чим не мав би мій теперішній чоловік старатись знайти під.......

Добрый день. Моему сыну полтора года, засыпает только с грудью, и ночью часто просыпается. хочу первый раз оставить ребенка на сутки с мужем. Как думаете нормально ли он это переживет? Как подготовить ребенка к этому ?.......

Как перестать испытывать сомнения в своих решениях? Мешает это моё свойство, я привык все взвешенно обдумывать, но при этом все равно не удаётся избавиться от сомнений. И касается это разных сфер жизни. Поскольку в планах открытие бизнеса, проблема все актуальнее, так как постоянные сомнения это не лучший спутник предпринимательства. Также страх потерять средства от неправильного решения, но это в.......

Муж не любит алкоголь и когда люди пьют. Я люблю пить алкоголь но чувствую что когда пью то теряю долю привлекаткльности перед мужем


Хочеться внутренне стать той «знающей себе цену женщиной» которая не злоупотребляет алкоголем а может максимум пригубить немного или бокал с едой иногда, и на которую муж смотрит как кот на масло, но это не я. Я наоборот чувствую себя как страдающая, запивающая .......

Добрый день. Я вырос в посёлке. Где каждый друг друга знает. И меня всегда булили и обижали иногда били в детсве лет до 13 пробывал с-ними подружиться потом перстал надоело. У меня живёт сестра в пригороде езжу туда там больше знакомых но я начинаю один за одни их терять просто, не-кто не ссорился просто перестали общяться и с каждым днём все хуже и хуже. И вот я почти остался один ни девушки ни д.......