Розрив довготривалих стосунків (6+ років): як поводитися з людиною, яка раптово закрилася?

Вітаю! Хочу отримати погляд фахівців зі сторони на свою ситуацію та зрозуміти, як краще діяти далі.
​У мене були тривалі стосунки (понад 6 років), значна частина яких проходила на відстані через зовнішні обставини. Ми регулярно бачилися, подорожували разом і планували спільне майбутнє в іншій країні. Мій на той час партнер допомагав мені з документами, ми планували розписатися, як тільки вирішимо питання з роботою та переїздом.
​Він завжди здавався мені дуже спокійною, люблячою та надійною людиною. Дрібні конфлікти траплялися рідко і лише через різницю в поглядах на життя (я більше про кар'єру та планування, він - більш розслаблений).
​Проте після моєї останньої тритижневої поїздки до нього, буквально за кілька днів після мого повернення додому, він раптово ініціював розрив.
​Причини були розмиті: що зі мною «не та атмосфера» (я буваю занадто сумною або близько все беру до серця), що стосунки взагалі не для нього і він втомився чекати змін. Також він зізнався, що думав про розрив уже близько місяця, але постійно відкладав цю розмову.
​Під час самого розриву він був підкреслено спокійним. Але коли я спробувала уточнити деталі, він почав роздратовано відгорожуватися, казати, що я тільки псую йому настрій, що ця розмова безглузда, а пізніше сказав, що «почуття минули» і він хоче жити один. Після цього він видалив мене з друзів у соцмережах та ігрових платформах (але не заблокував).
​Я не відкидаю його претензій - я усвідомлюю свої недоліки та вже працюю над собою (зокрема звернулася до психіатра по медикаментозну підтримку, щоб стабілізувати емоційний стан). Я ніколи не відмовлялася змінюватися, але відчуваю, що мені навіть не дали часу та шансу.
​Ми не спілкуємося вже місяць. Я відчуваю величезний біль, бо втратила потенційно важливі стосунки всього життя, де був колосальний рівень довіри та безпеки. Спілкування з людьми (і особливо з чоловіками) дається мені важко, тому цей зв'язок для мене унікальний.

​Чому увесь цей час мене наче любили, в потім все так різко припинилось? Чи це пояснюється, по що говорить? Чому зі мною не хотіли про це поговорити? Я чесно досі не розумію, плутаюсь, і мене це вбиває.

Тож хочу дізнатися від тих, хто можливо бачив схожі ситуації: ​чи є шанс у майбутньому відновити бодай спокійний, нейтральний діалог? +
​Яка поведінка з мого боку зараз буде найменш руйнівною (повне мовчання чи точковий контакт з суто побутових/документальних питань), щоб не відштовхнути його остаточно?