Знову наміри щодо самогубства

Я з Росії. Маю проукраїнські погляди.
Я вже зверталася сиди з подібним запитанням рік тому, але тоді все якось обійшлося. Десь з травня 2019 через мамині загрози щодо російських спец. служб у мене поступово почало формуватися відчуття страху. Потім була паніка. Мама обіцяла відвезти мене до шкільного психолога з цією проблемою, але та відмовила. В результаті цей стан прогресував все більше і більше. Я чого тільки не робила: писала в чати психологічної допомоги (російські), обмірковувала цю ситуацію з однодумцями з України, радилася з викладачами яким довіряю, запрошувала священника, молилася... Хто б ні намагався мене переконати - все безрезультатно. Раніше мене втішала можливість міграції в Україну, тепер вважаю її неможливою, оскільки конфлікт продовжується, процедура не спрощується а лише ускладняється. Щодо родинних стосунків - вдалося досягти певного розуміння з мамою, але сестра й досі продовжує ображати через переконання, при цьому не стосуватися політичної теми вона сама не може.
Повернення в минуле, залежність від домок інших, фактична відсутність права на національне самовизначення, інвалідність, багаточисленні психологічні травми, самотність, неможливість міграції, як наслідок всього цього - не життя а існування - просто вбивають мене.
Мама пропонує в 18 років звернутися до відділення неврозів, але я розумію що там мене вб'ють остаточно - є дуже гіркий досвід звернення до психіатрів, в результаті якого спроби самогубства зростали втричі, в будь-який інтерес до життя зникав.
Зараз я в такій ситуації, що помирати НЕ хочу, але змушена це зробити, оскільки манія (я думаю що ця назва вже підходить) прогресує, в самій РФ тоталітаризм лише посилюється. Я не знаю що робити. Навіть подробно толком пояснити не можу, через страх того що хто завгодно може прочитати це окрім українських фахівців, і тоді мені буде кришка...