Як пережити смерть рідної людини, і повернути сенс життя?

Почнем з того що я поїхав в Польщу на Заробітки. Мав "подружку" з якою переписувався кожен день. під час всієї переписки, ми зрозуміли що ми ближче один до одного ніж просто друзі, мали новий рік разом святкувати.(Це мали бути перші серйозні стосунки в мому житті) І от одного дня після роботи мені повідомили що її вбили...І не просто вбили, а зарізали... Після цього я не хотів нічого... ні праці, ні життя... Ось пройшов місяць а про неї забути ніяк не можу, все представляю як вона мучилась останні хвилини свого життя... про що вона думала в той момент, яку біль відчувала...Кожен день в голові промотую ті моменти де ми розмовляли, обідали та прокручую варіанти при яких вона могла зараз жити... Зараз все думаю для чого мені жити, який в тому сенс. Якщо єдина дівчина яка проявила до мене інтерес за 19 років мого життя, вже мертва... Пишу сюди бо немаю таких друзів що б поділитися з ними своїм горем, вони навіть і не знають що ми були близькі. Може тому що за характерем я є інтроверт, і хіба їй відкрився, почував себе вільно разом з нею. І зараз не представляю людини протилежної статі якій я міг так відкритися як їй... Я міг би зустрічатися раніше з нею, але 2 місяці я її морозив, сам не знаю чому... відчуваю себе трохи винуватим в тому що сталося, можливо як би я з нею зустрічався раніше цього б не сталося. Я просто не знаю що робити далі.
Ще хотів би написати що не розумію чому дівчати на мене увагу не звертають, завжди веду себе культурно, не курю, та і на лиці не урод. Чи їм потрібно бидло яке не поважає її як дівчину (знаю по своїх друзях)..
Може цей текст бути трохи не змістовний, просто в голові хаос твориться... просто немаю з ким поговорити...