Когнітиво-поведінкова психотерапія

Визначення та значення когнітивно-поведінкової психотерапії

Когнітивно-поведінкова психотерапія – найбільш популярний напрямок психотерапії у світовому професійному товаристві з науково доведеною ефективністю. На сьогоднішній день саме когнітивно-поведінкова психотерапія є високоефективним методом психокорекції деструктивних емоційних переживань особистості, є методом лікування межових станів та розладів різного типу з доказово низькою вірогідністю рецидивів захворювань у майбутньому.

Когнітивно-поведінкова психотерапія широко використовується у психологічному консультуванні, клінічній практиці, соціальній педагогіці, коучинзі, роботі з персоналом організацій тощо. Оскільки когнітивно-поведінкова психотерапія дозволяє досягати дуже високих результатів в терапії та консультуванні, саме тому цей напрямок входить в обов’язкові програми з підготовки Європейських фахівців та визначений як пріоритетний у страховій медицині Європи та США. Водночас в Україні майже відсутні як психологи так і психотерапевти, які на практиці професійно використовують методи та підходи когнітивно-поведінкової психотерапії у роботі з клієнтами.

Історичний розвиток когнітивно-поведінкової психотерапії

Когнітивно-поведінкова психотерапія першопочатково розвивалась як два окремих напрямки, лише згодом когнітивний і поведінковий підхід був об’єднаний в єдину концептуальну парадигму. Поведінкова психотерапія в якості окремого методу окреслилась в 50-ті роки ХХ століття та є відносно новим методом психотерапії та корекції. З самого початку свого становлення когнітивно-поведінкова психотерапія взяла за основу класичні поведінкові (біхевіоральні) та когнітивні теорії щодо пояснення поведінкових та інших реакцій особистості. Найбільший внесок у формування цього підходу було здійснено такими вченими як А.Бандура, А.Бек, Д.Вольпе, А.Елліс, І. Павлов, Д.Роттер, А.Сальтер, Б.Скіннер, Дж.Уотсон, К.Халл та ін. Когнітивно-поведінкова терапія (надалі КПТ) базується на експериментальній психології поведінки та теоріях научіння. КПТ – це один із напрямків психокорекційної та терапевтичної практики, що зосереджений на особливостях когнітивних побудов та проявах поведінки клієнта, які обумовлюють болісні переживання для нього самого чи його оточення.

Основні характеристики когнітивно-поведінкової психотерапії

Когнітивно-поведінкова психотерапія використовує психологічну модель пояснення поведінкових та особистісних проблем. Характерними особливостями когнітивно-поведінкової психотерапії є наступні:

• В межах КПТ допомога, яку надає фахівець клієнту, полягає в тому, що вони спільно аналізують причини і характер поведінкових проблем, знаходять порушення з боку когнітивних конструкцій (хибних автоматичних думок та установок), які їх обумовлюють, планують та здійснюють психокорекційні заходи, спрямовані на усунення хворобливих проявів або на формування нових навиків поведінки, відсутність яких постає причиною проблем клієнта.
• Поведінка людини та її викривлення розглядаються як наслідок впливу ситуативних змінних, а тому повинна розглядатись у взаємозв’язку із актуальними ситуаціями та виходячи з їх особливостей.
• Для того, щоб змінити поведінку та самопочуття клієнта не обов’язково аналізувати походження проблеми та причини її виникнення. По-перше ці данні важко доступні та часто суб’єктивні, по-друге науково важко довести та перевірити причинно-наслідкові зв’язки психічних явищ.

Орієнтація на теперішнє в когнітивно-поведінковій терапії

Когнітивно-поведінкова терапія є підходом, який центрований на теперішньому, він є в певній мірі директивним, активним та орієнтованим на конкретну, актуальну для особистості, проблему і, як результат, на сьогоднішній день, є підходом з реальними та контрольованими практичними результатами.