Як вчити уроки з гіперактивною дитиною?

«Сиди тихо!» або просто «Сядь!»
«Не вертися!», «Не відволікайся!», «Не галасуй!» – скільки таких зауважень за шкільний день чує звичайний активний школяр, а вже гіперактивний – і того більше…

Для дитини з синдромом гіперактивності та дефіцитом уваги (СДУГ) у процесі навчання основною проблемою може стати саме постійні зауваження з боку вчителя, а вдома ще й рідні зовсім не раді зауваженням у його щоденнику… Ось і виходить, що навчання перетворюється на зло, яке псує стосунки з улюбленими мамою і татом, а оскільки від цього навчання нікуди не дітися, то зло це неминуче…

Хіба б ви з задоволенням ходили на роботу, де важко, усе зрозуміле і постійно лають?

Тут хочеться згадати прислів’я: «Навіть дитина може привести коня до водопою, але й сто чоловіків не змусять його пити, якщо він не відчуває спраги»… Так і з навчанням – губиться мотивація, бажання і сенс навчання, через негативні оцінки знижується самооцінка і підвищується тривожність та агресія.

Що ж робити?

Полегшити шкільне життя своїй гіперактивній дитині можуть батьки, допомагаючи їй впоратися з домашнім завданням. Звісно, у навчанні такої дитини є певні тонкощі.

Мова – дуже енергомістка функціональна система. Якщо мама знає, що дитина слабенька, що в неї є проблеми, наприклад, з увагою, посидючістю, мовленням, – не варто їй влаштовувати зайві стресові впливи.

Коли в школі починається друга мова, у дитини з’являються додаткові складнощі, які можуть проявитися зовсім не в оцінках з нового предмету: раптом погіршується успішність, дитина починає робити більше помилок у інших предметах – а батьки й учителі цього можуть і не помітити. Дитині просто не вистачає енергії на все відразу!

До дітей треба ставитися дбайливо. Власне честолюбство варто зіставити зі здоров’ям дитини: потягне вона чи ні. Якщо дитина каже: «Не піду на англійську, не хочу і не буду нею займатися» – до цього варто прислухатися: у неї на це немає сил!

Якщо дитина починає відмовлятися від занять, починає хворіти, не хоче йти до школи – це означає, що вона не просто не хоче: вона не може. На жаль, зараз хвороба – єдина легальна можливість для дитини відпочити від перевантажень. Якщо дитина починає цією можливістю активно користуватися, значить, треба переглянути її режим роботи.

Режим дня для дитини з СДУГ

Як би банально це не звучало, такій дитині дуже важливий режим, тобто чіткий розклад, який дотримується з дня в день. Це дає дитині відчуття стабільності, впевненості, а її нервовій системі – можливість набирати ресурс для наступного трудового дня.

Чудово буде, якщо ви складете свій режим разом, усією сім’єю, постаравшись вислухати думку кожного.

Вранці – хоча б контрастне вмивання, масаж вушок і розтирання долоньок, після шкільних занять – прогулянка на свіжому повітрі, і частіше провітрюйте приміщення – нервова система потребує великої кількості кисню!!!

Організація домашніх завдань

Оскільки такі діти часто дуже неуважні, спочатку всю роль організуючої ланки дорослий бере на себе, і з часом навчання дитини поступово «передає» їй відповідальність за власні дії. Наприклад, збираємося ввечері до школи – «А що ти завтра вдягнеш? А куди це треба покласти, щоб уранці можна було швидко знайти? А які завтра в тебе уроки (дивимося в щоденник і проговорюємо всі свої дії – беремо таку-то зошит, такий-то підручник) і т.д.»

Безпосередньо виконання домашніх завдань ділимо на кілька підходів – спочатку ви оцінюєте, скільки всього задано, і ділите це на частини приблизно по 10-15 хвилин і такі ж перерви. Причому під час перерви дитина не біжить дивитися телевізор або грати на комп’ютері, а разом з вами може робити невелику зарядку (потягнутися вгору, у боки, зробити м’які кругові оберти головою, підняти й опустити плечі, пройтися на руках (ви тримаєте за ноги) кімнатою), розповісти вам про минулий шкільний день, показати малюнки-вироби, помріяти про вихідні тощо.

Інтервали виконання уроків можна змінювати, судячи зі стану дитини – стомилася, почала більше ворушитися й відволікатися – зробили перерву, сидить спокійно, без напруги – продовжуємо займатися. Коли стомиться – обов’язково похваліть, що писала палички не 10, а цілих 11 хвилин!!!

Похвала та підтримка

До речі, про похвалу – щира похвала дитині потрібна їй, як вітаміни! Причому бажано, щоб вона була конструктивною – такої ніколи не буває багато. Це коли хвалиш не просто так, а обов’язково вказати за що – «Чудова оця паличка у літери», «У цьому місці дуже акуратно», «Сьогодні – набагато швидше, ніж учора», «Ти дуже старався, вивчив цілий вірш!!!».

І хай поки вірш складається з чотирьох коротеньких рядків, а вам довелося теж дуже постаратися, щоб знайти більш-менш «пристойне» місце в його каші з гачків – похваліть його сьогоднішнього, як він виріс порівняно з позавчора!!! Покажіть дитині, що вона росте, розвивається, і ви помічаєте й цінуєте її зусилля – ще минулого тижня всі цифри «три» були написані дзеркально, а тепер трапляються і правильні!

Любити – просто так, різного, просто за те, що вона є, але хвалити – по суті. Тоді й менше потреби в дитини привертати увагу дорослих «поганою» поведінкою, адже і так батьки бачать і цінують її зусилля!!!

Навчання через гру

А ще ігри – завдяки емоційному залученню дитина краще засвоїть матеріал. Наприклад, склад слова допоможе вчити «Балда» (Виселиця); котячи один одному по підлозі невеликий м’ячик, називаємо слова на певну літеру, гра в рими – веселі-смішні записуємо на пам’ять у зошит. Дуже корисна гра «чорне і біле не купувати, а ні так не говорити» – у ігровій формі вчить дитину контролювати себе, розвиває увагу. Добрі рухливі ігри – «Хованки», «Замри-відомри» (після одного плеску бігаємо, після двох – замираємо). Ігор має бути багато, різних – спочатку спробувати, підійде – не підійде, сподобалася – граємо, ні – запропонуємо через місяць.

Пам’ятаєте картину «Знову двійка»? Якщо вдома дитину чекають очі рідних, повні докору, навряд чи їй захочеться йти в цю школу.

І ще – дорогі батьки, згадайте, будь ласка, навіщо ви ходили до школи в першому класі, що вам там подобалося, а що ні, що заважало і що допомогло вам учитися… Цілком можливо, що це допоможе вам краще зрозуміти ті складнощі, які трапляються на шляху вашої дитини.

Удачі вам!!!