Я думаю сделал ошибку

Здравствуйте! Хочу вас поддержать. Вы четко о себе знаете, что ваше, а что нет. Это важно.

тем более служить не хочу я не люблю эту тематику и не моё ето,

У вас уже есть опыт проживания как беженец, это немало важно для старта. А чувства "скучил" попробуйте проживать. Похоже тоска по родителям, дому вас останавливает и заставляет сомневаться в правильности вашего мышления. Но ваше ощущение "дома" всегда с вами где бы вы не находились.

месяца поехал туда на автобусе как беженец но не вытерпел как скучил

Мне очень жаль, похоже сталкиваться с состоянием опустошения вам очень трудно. Но как тогда появиться чему-то новому в жизни? Единственная правда жизни в ее постоянной изменчивости. Возможно это вас поддержит.

с теми слезами грусти я в полному шоке и опустошение внутри, девушка не против

Прекрасно! Вы видите и другие пути решения. Осталось перейти к действиям.

только на этот раз мы будем ехать работать куда-то а не как беженцы,

Самое главное в жизни - сама жизнь и то, что вы живы! Рекомендую вам на первое время обзавестись поддержкой, если не родителей, так психолога. Спасибо за открытость и доверие, что написали сюда.

до того как я уехал было все хорошо родители меня поддерживали что бы я остался но я соскучился за всем что у меня есть, что вы думаете по этому поводу ?

Доброго дня, Nickname_6dc39

Я думаю сделал ошибку

Пропоную вам поглянути трохи по-іншому на саме поняття "помилки". Помилкою можна вважати дію, яка повторилася вдруге в тих самих обставинах, а якщо це сталося вперше - то це скоріше просто дія, яка не призвела до бажаного результату. Це невдала спроба отримати те, чого хотілося. З такої позиції, давайте поміркуємо, чого вам хотілося, коли ви їхали в Німеччину і коли згодом повернулися в Україну. Напишу тут декілька варіантів, а ви - доповните, чи напишете свої. Хотілося безпеки - коли їхали, хотілося бути поруч з близькими, зі звичним оточенням і улюбленими речами - коли повернулися. Причому те, з-за чого все-таки повернулися виявилося важливішим для вас за те, з-за чого ви їхали. Наразі ви бачите, що

хотя от момента как я приехал общение во много раз стало хуже оно не такое тёплое как раньше,

І ви самі розумієте чому

родители меня поддерживали что бы я остался

.

но я соскучился за всем что у меня есть

Проте тут ви усвідомлюєте, що ваші почуття також важливі, і навіть важливіші для вас за бажання інших, навіть дуже близькийх людей.
І далі - вибір знову за вами. Це ваше життя і ви в ньому приймаєте рішення, шукаєте шляхи і способи, які призведуть до бажаного вами стану чи результату.
За вас, насправді, ніхто не може вирішити як буде краще вам, де і з ким. Важливо лише те, чи буде прийняте рішення враховувати готовність прийняти, що в будь-якому разі ми щось втрачаємо. Звісно, ми не можемо передбачити все, і брак досвіду, або опора лише на досвід інших, не дає нам вичерпних відповідей на свої запитання: "чи буде мені гарно на новому місці?", "чи буде добре там, де я вирішив залишитись?". Важливо переключити увагу з минулого (я зробив щось неправильно) на те, щоб робити таким як хочеться своє теперішнє, і уявляти, яким хочеться бачити своє майбутнє.
Якщо поміркувати про те, яким ви хочете бачити своє життя, то що б в ньому мало бути присутнім? Що наразі більше відповідає цьому внутрішньому образу (вашому уявленню): життя в Україні чи життя за кордоном? В будь-якому випадку прийнятого вами рішення чи є у вас дієві способи підтримати себе у хвилини (моменти) розпачу, занепаду сил, зневіри? Відповідь на останнє питання можна пошукати разом з психологом на консультації.