Не пойму что со мной случилось, мучаюсь каждый день, не пойму, любовь ли это?

Question

Меня зовут для анонимности: Роман, ну или их любитель, любитель романов (простите за такой псевдоним)
Всё началось с того, что я начал замечать как мне все более начинают нравиться романы, (ну это аниме, только вот жанр это - приключения и роман)
Мне казалось что когда я их смотрю, я чуствую все, тревожность героя к даме, его чуства, его боль, таску и страдания, почемуто я думаю что я этим заполняю таску и пустоту в своем сердце, так как я не имею ни друзей, ни девушки, и мне кажется что я везде чёрная овечка в стаё белых, родители мне ни как не могут не помочь, ни понять. Меня они не поймут и как минимум в душе засмеют и скажут, ты ещё мал для такого.
Мне все говорят, что я не такой как все, что может мне лет 13, но думаю и чувствую на все 14-16 лет.
Так мы отошли от темы, есть такая книга - Волчица и пряности, и есть на неё аниме, я увидел его случайно, завлекла аватарка, сперва все было окей, я ничего не чуствовал, но в половине 2 сезона, у меня началась как и тревожность и теплота на душе, сперва я испугался, не понятно даже сперва для меня я плакал( не понимаю почему). Потом я пересматривал его, и не мог деться никуда.
Я постоянно думаю о ней, всегда теперь хожу с непонятными чувствами, я хочу её увидеть, потрогать, почуствовать всю ласку, доброту, заботу, немножко превередность, и немного плохие  её качества которые мне в ней понравились, но это не возможно, никак и никогда.
Но! Из-за этого Теперь я хожу с депрессией, потому что я хочу почуствовать все вышесказанное, но не могу, как я бы этого не хотел, друзей нету, девушки нету, никто не понимает, хожу никакой, иногда плачу потому что не могу все это почуствовать и её увидеть, и получить вышеперечисленное и ещё потому что если это у меня такая любовь, значит я никогда не любил никого в этой жизни. 
И теперь я хожу с непонятными мне чувствами, любовь ли это? Хочу узнать потому что я так не могу, мне хочеться умереть из-за того что я ничего не могу почуствовать в живую, и из-за этого я потерял все цели в своей жизни, моя цель была одноклассница которую я так думал любил, но я теперь все переосмыслил, и если то что я чувствую любовь значит никогда и никого не любил кроме Волчицы из аниме, нету цели в жизни я потерял смысл всего к чему я когда-то стремился, я не делаю ничего для себя, а только за ради других. Прошу помочь мне, а то я не знаю куда деться, с такими чувствами хочеться пропасть от всех, пока это не пройдет, а если это все таки любовь то что мне делать дальше, как поступить, прошу о помощи!

Татьяна Дмитриевна Рощина · Answer

Роман, доброе утро! Чувство любви прекрасно до тех пор, пока оно не причиняет боли. Настоящая любовь не болит. Чем Вы занимаетесь? Какие есть у Вас увлечение? Кто усть в общении? Чем приятным могли бы себя занять?

Оксана Сенченко · Answer

Доброго дня, Роман.
Цілком розумію Ваші переживання (особисто я стала отаку з підліткового віку, пам'ятаю, як мені почав подобатися один із головних персонажів). Скажу по своєму досвіду - світ аніме є дуже захоплюючим, він допомагає пережити нам всю гамму почуттів (і це стосується мистецтва як такого). Основне завдання будь-якого різновиду мистецтва - це переживання різноманітного емоційного досвіду. Проте це ще не все, адже для того, щоб відчути ту емоцію, яку автор вклав у твір, необхідно бути сприятливим до цього. Із Вашої розповіді я бачу, що Ви є дуже емпатійною і чутливою особистістю - Ви легко "входите у роль" головного персонажа та розділяєте з ним свої переживання. 
У Вас є творчі задатки - вітаю Вас! Проте існує і небезпека - Ви починаєте плутати Ваші почуття із почуттями головного персонажа твору. Ви вірно зазначили, що іноді твори мистецтва можуть бути несвідомим засобом "втечі від світу" та задоволення своїх емоційних потреб, яких Вам не вистачає. Але ж Ви розумієте, що це лише заміна, а не реальність - тому і написали сюди на форум. Якими б досконалими не були б твори, проте вони не зможуть повністю задовільнити Ваші потреби (звідси і депресія).

Що я можу порекомендувати?
Втілюйте свої емоційні потреби не лише у вигаданому світі, але і в реальності (знайти друзів, дівчину і т. д.).

 [quote]Родители - нет , потому что если говорить не об этом,то безсмысленно.[/quote]
Чому безсенсовно? Ви вже намагалися з ними поговорити про свої переживання? Що найгірше може статися, якщо Ви їм розповісте про свої труднощі?

 [quote]Одноклассники - Нет, потому что засмеют , и не поймут.[/quote]
Чому Ви так думаєте? У Вашому житті були випадки, коли вони Вас висміювали однокласники за щось? Чи є у Вашому класі люди, які також дивляться аніме або цікавляться електронікою?

[quote]Друзья - нету[/quote]
Чому? Що Вам заважає знайти друзів? Чого Ви боїтеся? 
Насправді, можна почати із форумів по інтересам: наприклад, аніме форуми та косплей спільноти. Крім цього, майже у кожному місті є "спільноти отаку", які влаштовують різні збори та фестивалі (наприклад, AnimeCon), де Ви можете знайти собі реальних друзів (шукайте в інтернеті та соц. мережах).

 [quote]Ничем, ни интересным, ни приятным, и странно, я даже не понимаю что значит приятно чем-то увлекаться?[/quote]
Як нічим? Ви вже захоплюєтеся аніме, мангою, електронікою, радіотехнікою, ядерними реакторами! Та Ви ще й вмієте самостійно лагодити електроніку! Як на мене, Ви дуже цікава особистість, головне - відкрийтеся іншим, щоб вони змогли Вас пізнати. Для початку, шукайте друзів по інтересам. 

 [quote]Написать могу только сюда, тут анонимность, и может меня хоть кто-то поймет, не кому это все розсказать, я можно сказать волк одиночка. Которого как вы читали выше, никто не понимает, не принимает.[/quote]
Можливо Вас ніхто не розуміє і не приймає тому, що Ви не давали їм такої можливості? Або Вас не приймають інші, бо Ви не приймаєте самого себе? І як це, Вас ніхто не приймає? Подивіться сюди - Ви написали на форум і Вас прийняли психологи :).

Я б Вам також рекомендувала звернутися до шкільного психолога, щоб він Вас підтримав у процесі самопізнання і саморозкриття (Ви зараз знаходитеся у підлітковому віці, а це важливий і складний період життя, коли формується Ваша ідентичність, тому саморефлексія - це звична справа, а шкільний психолог допоможе Вам у цьому).

Ви цікава людина, прийміть і полюбіть себе та дозвольте побачити цю Вашу унікальність іншим. Ви творець свого щастя. Вірю у Вас і удачі!Ответ отредактирован автором 11-05-2020 16:39:43

Светлана Гарандович · Answer

Мне, Роман понятны ваши переживания. Я тоже была подростком, и мне казалось, что меня никто не понимает ( а может это так и было).   То, что вы описываете, очень похоже на чувство возбуждения. Приятное и в то же время будоражит это чувство.

Светлана Гарандович · Answer

Рома, я прямо выразилась. Очень похоже на возбуждение, сексуальное возбуждение. Любовь для меня - это другое. Это чувство , которое зарождается к конкретному человеку и похоже на теплое одеяло, которое согревает. У вас могут быть другие ассоциации. Это чувство не причиняет дискомфорт, скорее желание созидать.

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Мама - подшутит
Папа - перейдёт на шутку сексуального характера[/quote]
Дуже Вам співчуваю, це дійсно боляче і неприємно, Ви маєте право гніватися. Деякі батьки є психологічно неграмотними, вони несвідомо бояться, що Ви дорослішаєте і не знають, як реагувати на це правильно. Проте Ви ще неповнолітній і Ваші батьки всерівно є відповідальними за Ваше психологічне благополуччя. Якщо вони не можуть впоратися із цим самостійно, то вони мають допомогти Вам звернутися на індивідуальну консультацію до психолога - це їхній обов'язок. Водночас, Ваша відповідальність у тому, щоб заявити їм про наявість у Вас цієї потреби.

 [quote]Меня выставили полным критином, и меня все хотели набить(отпор я дал) но после этого, больше доверия нету, я как изгой в классе, а когда то все восхищались тем что я знаю в Физике, Химие, Информатике, Радиоэлектронике, и т.д[/quote]
Мені дуже сумно, що Максим обрав не вашу дружбу, а популярність. Дуже часто саме у підлітковому віці йде "боротьба за статус", адже підлітки намагаються зрозуміти, хто вони є у соціумі і яке місце займають. Саме тому кількість булінгу збільшується, хоче це, звісно, їхню поведінку не виправдовує. Ви були потенційною "альфою", а як Ви і самі знаєте, двох "альф" бути не може. Проте подивіться на це з іншого боку - Вас приймали і визнавали раніше, а отже Ви вже цікавий. Звісно, що ті люди, які піддалися соціальному впливу і почали Вас ображати повелися жорстоко, проте не проектуйте їхню поведінку на всі 7 млрд. людей. Це цілком нормально, що Ваше оточення змінюється, адже і Ви сам змінюєтеся (Ваші інтереси, ціності і т. д.). Особисто коли я була у підлітковому віці, моя найкраща подруга відмовилася зі мною дружити, доєднавшись до підгрупки "популярних". Я стала "білою вороною", були спроби зробити мене "цапом відпущення", проте я заступилася за себе (як і Ви). Що було далі? Звісно, що однокласники від мене відсторонилися. Я замкнулася в собі і у своїх фантазіях. Батьки мене не розуміли. Проте я знайшла місце, де мене приймають і цінують - форуми по інтересам та кабінет психолога. Згодом я "вилізла зі своєї ракушки" та відкрилася людям і вони мене прийняли такою, яка я є і це дуже класне відчуття чого і бажаю Вам.

 [quote]Де він в нас є? У Львові я такого не бачив, в центрі буваю часто. [/quote]
Особисто я знаю, що у Львові в 2019 році проходив Animecon (здається у парку Франка). Вся інфа є в групах в соц. мережах (пошукайте там).

 [quote]І красотою я не блещу, я не супер стройний і гарний, а більшість всі ведуться на красоту. [/quote]
А чому Ви вирішили, що туди ходять лише гарні люди? Більшість аудиторії - це не косплеєри, а звичайні глядачі. Крім цього, поняття "краса" є суб'єктивним, тому не обезцінюйте себе. 
 
[quote]Друзья... друзья... Какое познание?! Иерархия! Огромнейшая пирамида иерархии, боги- учителя Низ пирамиды, которые знают больше, которые мыслят по другому, которые не такие как все. Если лидер класса сказал, значит ты плохой. Это школа.
А улица, знакомятся, все окей, потом отбиваться потому что я не такой как все.[/quote]
Так, зараз все Ваше життя зводиться до школи, Ви бачите ієрархію та несправедливість, але Ваше мислення є "тунельним". Подивіться на світ ширше. Є безліч людей із таким самими переживаннями та потребами як і у Вас. Так само, як і Ви, вони чекають, поки їх приймуть. Придивіться уважніше і можливо Ви знайдете людину, яка готова відкритися Вам і готова Вас прийняти (наприклад, в інших класах).
Щодо вулиці - у Вас був такий негативний досвід, що Ви робите такі радикальні висновки?
Ви написали, що Ви не такий як інший: в чому це проявляється?

 [quote]Не має в мене довіри людям, а Шкільним психологам тим більше[/quote]
Дуже шкода, що у Вас немає довіри (проте Ви написали сюди, отже, все-таки, Ви ще хочете довіряти). Напевно Вас дуже ранили і зараз Ви боїтеся відкритися через страх знову відчути той самий біль. Саме тому й існують психологи - їхнє завдання допомогти людині відкритися у безпечному середовищі та підтримати її. 
Чому у Вас немає довіри до шкільного психолога? У Вас були якісь інциденти?

 [quote]Моё понятие любви, взаимопонимание, разделить сум, тоску и радость. А не сексуальный характер...[/quote]
Насправді кохання це комплексне і складне поняття. Існує безліч класифікацій (не буду тут перераховувати). Наприклад, за Стенбергом ідеальна любов має наступні компоненти: близькість, пристрасть, зобов'язання. Якщо якийсь із цих компонентів є виключеним, то це вже говорить про те, що, більш за все, це не кохання. 

Те, що Ви відчуваєте зараз - це точно не любов, адже для любові потрібні двоє. Як Ви і зазначили раніше - це замінник. Перш за все, я б Вам рекомендувала підвищити свою самоцінність та попросити батьків звернутися на індивідуальне консультування до психолога.

 [quote]Я вже давно 1, я чомусь привик до зрад, продаж на інших, використовування.[/quote]
Так, Ви звикли, але ця "звичка" вганяє Вас у депресію, тому Ви і написали сюди. Лише Вам вирішувати, чи змінювати цю ситуацію, чи ні.

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Ніколи не розумів, нащо це? Щоб бути крутим? Популярним?[/quote]
Щоб відповісти на питання "Хто я?" у цьому світі. Особливість підліткового віку у тому, що Ви починаєте досліджувати і оцінювати себе через інших (грубо кажучи - "Я ОК поки я подобаюся іншим").
Наведу Вашу тезу:
 [quote]Яка може бути самоцінність? " Цінність" визначається людьми, які оточують, ти не можеш сам визначити свою цінність.[/quote]
Є поняття самооцінка (яка містить безліч компонентів і один із них - це фідбек від інших людей), а є поняття самоцінність - не плутайте їх. Самоцінність - це головний стержень психологічно зрілої особистості. Ви цінні тому, що просто існуєте, а Ваша цінність не залежить від зовнішності, кількості друзів, визнання, помилок тощо. 

 [quote]Спершу хлопці зустрічаються з дівчатами не заради пристрасті, не задумовались?
Спершу, ми находим спільне, спільні гуртки наприклад, просто щось спільне. Ніхто не відміняв симпатію. Потім починається турбота 1 за 1 (це все що я сам бачив)[/quote]
Я Вам надала теорію трьохкомпонентного кохання, а не стадії розвитку кохання. Стадії: симпатія - закоханість - кохання. Кінцевий пункт "кохання" містить всі три компоненти.

 [quote]Хотел или бы мог доверять, не скрывался бы за маской анонимности.
Или пошёл бы к психологу, или розказал бы родителям, не так ли?
Для меня психолог, это анализирующая машина, которая может тебя прочитать как книгу, как и вы прочитали меня, и это все сообщение! Меня в реальности и близко не мог так прочитать.[/quote]
Перш за все, так, Ви заховалися "під маскою анонімності", проте всерівно потрібна велика відвага, щоб сюди написати і відкритися (деякі люди навіть не можуть цього). По друге, Ви вже зробили перший крок - написали сюди, а це вже прогрес у сторону розвитку довіри до оточуючих тому, будь ласка, не обезцінюйте це. По третє, можливо я Вас розчарую, проте у Вас дещо невірне уявлення про психологів (можливо через якісь інциденти із шкільним психологом). Так, дійсно, ми намагаємося проаналізувати інформацію клієнта, проте ми не можемо "читати Вас як книгу". Наше завдання - це підтримувати і супроводжувати клієнта у процесі самопізнання і самозміни, водночас головна фігура - це Ви. Лише Ви даєте ту інформацію, яку ми здатні побачити, водночас, ми можемо допомогти Вам подивитися на проблему "під іншим кутом зору" про який Ви навіть і не підозрюввали. Невже Ви вважаєте, що психологи - це лише "бездушна, беземоційна машина, яка не співчуває клієнту, а тільки аналізує"? Насправді одним із головних інструментів психолога є його особистість. Крім цього, одна із професійних вимог до психолога є похід до свого психолога-супервізора, адже ми співпереживаємо клієнтам і нам потібен внутрішній ресурс, щоб вас підтримувати. Скажу навіть більше - багато психологів обирають собі клієнтів з якими працювати тому, що якщо вони не приймають людину повністю, то допомога буде неефективною. Так само я обрала відповісти Вам. Я Вас "не прочитала", Ви просто відкрилися, а я допомогла подивитися на ситуацію під іншим кутом.

 [quote]Честно сказать, у меня был друг, сперва я думал что он мой лучший друг: я разказывал все секреты, и многое другое, что не мог сказать родителям, но и он меня предал! На тот момент у меня недоверие ещё было, но среднее, но после предательства, никому и никогда я открыться не могу, открылся вам это исключение только потому что на мне маска анонимности, как она слетит, я и слова не смогу сказать.[/quote]
Цілком зрозуміло, що Вас боляче поранили і зараз Вам важко відкритися, я співчуваю. Проте подивіться, Ви страждаєте без спілкування (у Вас депресія через те, що Ви не можете пережити такий самий досвід як головні герої в аніме). Це ж вже ознака, що з цим необхідно щось робити.

 [quote]І як ви хочете що би я про це розказав батькам? " Мам, я тут трохи в депресії, треба до психолога". Почнуться лишні питання, будуть потрібні лишні відповіді, і я би дуже не хотів щоб знали батьки. Мені не потрібно це, вони потім мені це будуть пригадувати все життя, що я не люблю.[/quote]
А чому ні? Ви найбільше боїтеся, що батьки Вам відмовлять і висміють Вас? Ок, буде неприємно і боляче, проте Ви взяли відповідальність за своє психологічне благополуччя і зробили спробу. Ви боїтеся, що "вони будуть пригадувати це все життя"? Припустимо, що це трапилося (хоча малоймовірно), а що в цьому поганого, окрім того, що "Ви це не любите"? Головне - це Ваш психологічний стан, а не думка батьків. Крім цього, якщо Ви пропрацюєте себе у психолога, пропрацюєте свою самоцінність, то Вам буде байдуже, що "Вам будуть пригадувати батьки". Таке відчуття, що Ви сам собі несвідомо створюєте "замкнуте коло", з якого неможливо вибратися (хоча вихід є завжди), щоб підтвердити власні установки, що "Я не ОК і весь світ не ОК". Але навіщо? Ви ж самі робите себе нещасним?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]А теперь відповідьте мені на 2-е питання: як від цього позбутись, як знищити депресію, і інше мені тепер не зрозуміле.[/quote]
Як позбутися депресії:
а) піти до психолога на індивідуальну консультацію (попростіть у батьків, якщо не погоджуються, то є шкільний психолог або безкоштовне консультування при соціальних службах - скажіть їм, що Ви скористаєтеся цим варіантом. Ви неповнолітній і вони відповідальні за Вас, тому батьки мають бути в курсі. Соціальний проект безкоштовного психологічного консультування у Львові: https://mpapm.com/sos-psyholog/);
б) розвивайте свою самоцінність. Можу дати Вам перелік деяких ефективних технік, головне - це виконувати їх систематично і дисципліновано:
1. уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цьому хлопчику всі ті негативні фрази про нього, які Ви зараз говорите сам собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цю маленького хлопчика в собі, а він на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цьому маленькій яким, чудовим, розумним і гарним він є; 
2. станьте перед дзеркалом, у якому Вас видно у повний ріст. Погляньте на себе уважно. Знайдіть ті риси або частини Вашого тіла, які Вам подобаються найбільше у собі. Не концентруйтеся на недоліках, лише на перевагах. Запишіть на папері те, що Вам подобається у своїй зовнішності. Після того, як проведете цю процедуру, скажіть вголос своєму тілу "дякую" за те, що воно може подобатися. Пам'ятайте, що в будь-якому тілі є частина, яка подобається. Перечитуйте щодня цей список (Ви можете його поступово і доповнювати);
 3. напишіть список із 20 ознак, рис, якостей тощо які вам подобаються у собі. Перечитуйте цей список вранці і ввечері перед сном + в моменти, коли прокидається Ваш "Внутрішній Критик". 
4. Щодня вранці та перед сном ставайте перед дзеркалом та говоріть собі: "Я тебе люблю", "Ти цінний", "Я радий, що ти є".
в) почніть задовільняти свої емоційні потреби не лише через аніме та твори мистецтва, але і через реальність - спілкування з людьми (почніть із формумів по інтересам, пошукаєте учнів, які також є "білими воронами" у інших класах + психолог. Так, зараз у Вас є недовіра до людей, проте, щоб її відновити необхідно пропрацювати Ваші минулі травми спілкування із психологом + почати робити невеликі кроки у саморозкритті);
г) розширюйте свій світогляд: кожного дня виокремлюйте 1-2 год на інтереси (почитайте про електроніку, ядерні реактори, аніме тощо) + кожного дня виокремлюйте 30 хв -1 год на пізнання чогось нового (наприклад, документальні фільми, лекції із астрофізики на ютубі, наукова стаття із психології в інтернеті, відеоурок про основні рухи в стріт-танцях, перегляд нового жанру фільму або знайомство з новим стилем музики і т. д.).

Також скажіть, будь ласка, як довго у Вас триває цей депресивний стан, коли він почався і чи були, за цей час, якісь стресові події чи кардинальні зміни, які могли додатково повпливати на Ваш стан?

Оксана Сенченко · Answer

[quote]Якщо не має варіанта без відома батьків, значить не суджено мені до психогола ідти,
Шкільний 100% розкаже батькам, а я цього не хочу. Значить варіант з психологом відпадає[/quote]
Дуже шкода, що Ви не хочете йти до психолога лише через те, що не хочете, щоб про Ваші труднощі дізналися батьки (щоб Ви розуміли: якщо Ви підете на індивідуальне консультування до психолога, то він не буде розповідати батькам, про що Ви говорите з ним на консультаціях; максимум, що він зробить - це попередньо запитає, чи можна йому розповісти "таку чи таку" інформацію, щоб дати батькам рекомендації для кращої взаємодії із Вами. Ні більше ні менше, все узгоджується. Якщо він дізнається про якусь інформацію, що зашкоджує Вашому життю чи здоров'ю, то попередньо обговорить із Вами, як краще її сказати батькам). Так само, якщо Ви боїтеся, що шкільний психолог розповість Вашим батькам, то попередньо обговоріть з ним згоду на конфіденційність. Також є варіант на анонімне звернення у Львівський телефон довіри: 0960001558.

 [quote]Коли я був в цьому віці, в мене ніколи проблем не було, я спокійно все розказував батькам, багато з ким міг поговорити. Тоді можна було сказати все було ОК.[/quote]
В цому і сама суть вправи. В психологічному напрямку, в якому працюю я (транзакційний аналіз) є теорія структури особистості. У кожної людини є три Его-стани: Родитель, Дорослий, Дитина. У Вас вони також є. Коли Ви критикуєте себе, то Ваш внутрішній Критикуючий Родитель "булерить" вашу внутрішнього Дитину і цей весь процес відбувається всередині Вас.  На що направлена ця вправа? На візуалізацію цього процесу. Коли Ви починаєте критикувати самого себе "тут і тепер", то уявляєте, як перед Вами стоїть хлопчик 5-6 років, якого Ви намагаєтеся критикувати і ображати. Чи могли Ви собі таке дозволити зараз по відношенню до дитини? Сумніваюся. А Ви це робите по відношенню до себе постійно, а він такого ставлення не заслуговує.

 [quote]Колись давно або не давно я таке пробував, немає в мені такого що іменно мені подобається.[/quote]
Ви занадто критичні до себе. Придивіться уважніше і спрбуйте знову. Кажуть, що очі дзеркало душі кожної людини, хіба вони Вам не подобаються? Хіба Вам не приємно, коли Ви їсте улюблену їжу, відчуваючи її смак, або потягатися вранці, або відчувати подув вітру на шкірі? Це все Ваше тіло, тому будьте йому вдячні.

 [quote]І 10 не набереться... тому таким і не займаюсь, якщо почну писати, 10 навіть не наберу, і це ще гірше зробить[/quote]
Напишіть скільки зможете - це вже добре. Кількість - це лише формальність. Зі свого боку, можу підкинути Вам пару ідей (які я зробила на основі нашої з Вами переписки): Ви - розумний, амбіційний, добрий, чутливий, допитливий, наполегливий. У Вас добре розвинена рефлексія та логічне мислення.

 [quote]Ну я попробую[/quote]
Треба не "пробувати", а систематично робити. Звісно, на початку, Ви можете відчувати дискомфорт, проте це реакція більшості людей із низькою самоцінністю. Сама суть вправи полягає у її постійному повторенні для появи нових нейронних зв'язків та зміни внутрішніх установок.

 [quote]Білих ворон таких як я, не має по всій школі, думаєте я не шукав?
З мене єдиного в школі вчителі деколи дивуються, що я знаю таке, що вчать деколи в університетах[/quote]
Ви самі казали, що школа - це ієрархія і тому маєте також знати, що окремий клас - це окрема група зі своїми "зірками" та "аутсайдерами". Така ситуація, як у Вашому класі є у кожному класі. "Білих ворон" обирають не завжди через їхню "інтелектуальність", але і по іншим ознакам, тому придивіться уважніше (наприклад, соц. статус батьків, непопулярні інтереси тощо). Але знаєте, що об'єднує всіх "білих ворон"? Це потреба в прийнятті та нонконформізм, тому у вас вже є спільні точки.

 [quote]Не в тому суть скільки я вивчив, немає мені цікавих тем, всё що мені було цікаво, чи потрібно[/quote].
Ви не можете точно сказати, що Вам цікаво, поки не перепробуєте всі можливі варіанти. А варіантів, повірте мені, - безліч і всіх їх не спробуєш навіть до кінця життя. Ви ж якось дійшли до відео з тим інкубатором і воно Вас зацікавило і Ви ще й успішно з цим впоралися. Скільки я живу, передивилася безліч фільмів, аніме, відеоуроків і досі я знаходжу для себе щось нове і цікаве.

 [quote]Є, тому і не кажу батькам, вони ще почались за довго до аніме, таке нажаль можу розказати тільки в лс.[/quote]
Ок, ми дійшли до суті, чому Ви боїтеся попросити в батьків про звернення до психолога. Якщо Ви досі не проти, то напишіть, будь ласка, в лс.

Оксана Сенченко · Answer

Романе, я Вам відписала в ЛС. Подивіться, чи прийшло.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Не пойму что со мной случилось, мучаюсь каждый день, не пойму, любовь ли это?

Ответы психологов

Связанные материалы

Связанные вопросы