Уходит муж

Ольга здравствуйте. Сочувствую вам в ваших переживаниях. Какую поддержку вам бы хотелось получить? И какой совет? Может есть у вас какой то конкретный запрос?
Думаю, что актуален сейчас запрос - как справиться с ситуацией и своими чувствами? Вы написали, что невыносимо. Какие чувства для вас невыносимы? Можете прислушаться к себе и попробовать их определить?

Доброго дня, Ольга.
Помітно як Вам важко і хочу Вас підтримати зараз. Насправді - це нестерпно боляче, коли Ви стільки працювали для того, щоб відпустити людину, пробачити, забути, і раптом - вона знову з'являться у вашому житті та й ще заявляє, що "не хоче жити". Крім цього, зрада - це завжди травматично. Він сказав Вам, чому він Вас зрадив?
Скажіть, будь ласка, чи відвідували Ви за цей період психолога і чи зараз Ви його відвідуєте?
Чому Ви хочете його рятувати? Наспраді, Ви не повинні бути Рятівником (це лише виснажить Вас ресурсно, а він застрягне у позиції Жетрви та не буде нічого робити зі своїм життям), Ви нічого не винні цьому чоловікові і, перш за все, Ви маєте подбати про себе. Він сам є відповідальним за своє життя і за свій психологічний стан і лише він здатний подолати свої труднощі і сам розібратися у собі (із допомогою психолога).

Что могу сказать - люблю сильно, не прошу остаться, но состояние у меня уже критическое, умом все прекрасно понимаю.

Можливо це не любов, а страх самотності, відчуття провини або "обов'язку" перед доньокою і батьками, та страх, що він може щось зробити із собою і Ви будете у цьому винні? Ви дійсно його кохаєте і бачите з цим чоловіком своє майбутнє?

Чи були у Вас стосунки з іншими чоловіками після розлучення?

Запутался, плачет, говорит, чтобьі моя семья (мои родители его очень любят и тут взаимно) и дочь не отказьівались от него, так как они ближе биологических (его родители не интересуются жизнью сьіна).

Звісно, він має право спілкуватися із доньокою, проте Ви не повинні "жертвувати" своїми інтересами та потребами заради його благополуччя. Таким чином, Ви не покращите ситуацію в сім'ї, а навпаки - погіршите. Ви буте нещасливою - фрустрація - конфлікти - нещаслива сім'я.

Ответ отредактирован автором 23-04-2020 13:13:54

Ольга, здравствуйте! Очень жаль. Мне правда жаль, что вы оказались в такой ситуации. Ситуации, когда умом все понимаете, но куда деть переживания, чувства и эмоции. Это очень сложная ситуация. Можно сказать, что не простая. С вами все в порядке, если вы сейчас оказались в такой ситуации. Знаю, что вам не легко. Не многие люди способны достойно прожить эту ситуацию. Сейчас вам, правда, важно больше заботиться о себе, чем о муже и семье. Я думаю ваш муж сможет разобраться сам, что с ним происходит и сделать свой выбор. А вам важно жалеть себя, жаловаться родным и близким, способным просто сочувствовать вам. Если есть возможность обратитесь к психологу или психотерапевта в индивидуальную терапию. За поддержкой и принятием.
По вашей истории. Вы пишите, что жили идеальной жизнью, что все вокруг вас считают идеальной парой. Смотрите, человеческая психика устроена таким образом, что все наши действия во внешнем мире направлены на удовлетворение наших потребностей. Самые базовые потребности (не физические, а психические) - безопасность, близость и признание. Удовлетворить свои потребности мы может, проявив агрессию. Здесь слово «агрессия» я употребляю в прямом переводе с греческого - движение к... Если наши потребности удовлетворяются, мы чувствуем удовольствие, радость и счастье. Но, чтобы почувствовать, что такое удовольствие, мы должны почувствовать дискомфорт. Это физиологический процесс: дискомфорт, выявление потребности, ориентация в пространстве, кто может удовлетворить потребность, удовлетворение потребности, удовольствие. В вашей истории, похоже, агрессия подавлялась многие годы. И с вашей стороны, и со стороны мужа. Чтобы заниматься сексом нужна агрессия. А вы его простили и даже не упрекнули. Вы все сделали, чтобы снова быть идеальной семьей. Но жизнь берет своё. Чтобы жить важно чувствовать энергию движения к. Депрессия - суть подавленная агрессия.
Это моя гипотеза, основанная на ваших словах, описанной истории и чувствах, эмоциях, которые я испытываю, знаниях функционирования человеческой психики и семейных систем и опыте. Гипотеза может отзываться, а может и не отзываться вам. Это нормально. Если отзывается, идите к психологу или психотерапевту.
С уважением, Елена Мороз.

Восемь лет - идеальной жизни.

Можливо ви чогось не помічали, або не хотіли помічати? Багато слів про те що все зі сторони ніби ідеально, але... для кого? В кінці ви пишете що ...

Спасибо, что вьіслушали, готова усльішать слова поддержки и совет.

А в чому вам потрібна підтримка? З порад лише можна сказати про те щоб звернути особисто до спеціаліста. Важливо переосмислити і побачити причини чому так сталось. До причин відноситься все, в тому числі і ваш світогляд та те як ви формували стосунок в парі.

Скажіть, будь ласка, чи є в історії психології такі історії?

Так

Чому люди йдуть звідти, де їм добре?

тут булоб добре запитати чи так насправді було добре? Бо дійсьно, чому б людині йти звідти!

Знаете в истории психологии много различных историй, когда идеальная жизнь разрушается не идеальным поступком. Как правило, люди договариваются (осознанно или бессознательно) не замечать чего-то. И какое-то время это у них хорошо получается. Но вытесненная фигура (вот это то, что не замечается) рано или поздно даст о себе знать. Что происходит в вашей семье, что происходит с вами, важно разбираться на индивидуальных встречах с психологом или психотерапевтом.
Вы спрашиваете, почему люди уходят оттуда, где им хорошо? Смотрите, вы пишите: «За два года у мужа минус 10 кг., бизнес в очень большом минусе, кредитьі и, есть подозрение, болезнь кишечника (кровь вьіходит), о которой он мне недавно признался и мьісли о суециде». И это там, где, как вы говорите было хорошо. Или может вы о чем-то другом спрашиваете?
С уважением, Елена Мороз.

Я не розлучена з чоловіком, ці два роки після зради ми живемо разом, в кінці цього тижня він виїжджає в орендовану квартиру.

Нічого собі, то Ви всі ці 2 роки сама намагалися впоратися із таким величезним болем. Крім цього, Ви проживали на одній території із чоловіком, який Вам зробив боляче і кожного дня згадували цю ситуацію (я так зрозуміла, що він ще і не припинив стосунків зі своєю колегою). Помітно наскільки Ви сильна особистість і це варто поваги. Проте не забувайте, що сила вимагає безліч ресурсів і, рано чи пізно, вони вичерпуються. Рекомендую дозволити спеціалісту Вам допомогти, не потрібно бути постійно сильною - це Вас зруйнує. Ви цінна, будь ласка, потурбуйтеся про себе.

Попросила уйти.

Ви попросили його піти ще тоді, коли дізналися про зраду, чи це відбулося нещодавно? Якщо ще тоді, то чому він не пішов? Якщо лише зараз (тому він переїжджає на орендовану квартиру), то що Вас спонукало це сказати? Саме тому Ви написали лише сьогодні на форум тому, що боїтеся через його переїзд?

Чому люди йдуть звідти, де їм добре? Чоловік не знайшов відповіді на це запитання.

Перш за все, хочу сказати, що зраджує людина не просто так, щось точно було каталізатором. Насправді, причин може бути безліч: незадоволення певних потреб, відсутність відкритого обговорення своїх почуттів, проблем та потреб, знадато прозорі чи занадто міцні особистісні кордони, накопичення взаємних образ, психологічні травми в дитячо-батьківських стосунках, що сприяють побудові контрзалежних стосунків (несвідома втеча від близькості), стресові події тощо. Ми зараз можемо будувати безліч гіпотез, проте жодна з них не буде вірною. Зрозуміти причини своєї поведінки здатний лише Ваш чоловік. Водночас, особисто Ви здатні подивитися на ситуацію зі свого боку та виявити, що, на вашу думку, могло бути тим "каталізатором".

Погоджуюся з колегами, що Вам варто сходити разом із чоловіком до сімейного психолога (для прояснення стосунків) + добре, якби Ваш чоловік мав окремого психолога і Ви - окремого . Це дозволить вам краще зрозуміти самих себе і ваші стосунки.

Запам'ятайте, що для любові потрібні двоє. Якщо Ви справді бачите своє майбутнє із цим чоловіком то єдиний вихід - це сімейний психолог. Однак не забувайте, що ви маєте працювати над цим спільно, якщо Ваш чоловік не погодиться на співпрацю, то в цих стосунків немає майбутнього, а особисто Ви варті кращого.

Я повністю прийняла його рішення піти, без спроб зупинити, дуже важко, важко прийняти факт, поразку, важко відчувати біль, але хіба є інший вихід?

На скільки я зрозуміла - він пішов за своєю ініціативою. Але чому Ви сприймаєте це як поразку? Лише він здатний зрозуміти вчинки своїх дій. Ваш максимум - запропонувати спільне консультування в сімейного психолога (і це запропонувати ніколи не пізно). Я розумію, що Вам зараз психологічно важко, тому, будь ласка, попросіть про підтримку у своїх близьких і друзів.

Две недели назад сказал, что уходит на сьемную квартиру, чтобьі разобраться в себе, так как хочет понять, стоит ли ему жить вообще, а также разобраться в чувствах к той женщине, с которой мне изменил.

Помітно, що він втікає від проблеми або намагається її вирішити через самовідсторонення, однак, якщо він не зміг раніше впоратися із нею, то без допомоги психолога він навряд впорається. Звичайно, лише йому самому вирішувати, чи він буде до нього йти, у Ваших силах лише запропонувати. Головне - не беріть відповідальність на себе за його життя і його психологічний стан, адже це лише у його владі.

Якщо Ви не побачите ніякої ініціативи і співпраці з його боку, то ці стосунки, можливо, буде краще для обох завершити.

Ответ отредактирован автором 23-04-2020 19:21:04

Ви праві, завжди є причини. Інколи співпадіння, зовсім не співпадіння. Як кажуть "де тонко там і рветься".

Так, попросила піти, як тільки дізналась про зраду. Чому не пішов, важко сказати, враховуючи теперішнє його рішення: звичка, не був готовий, комфорт, страх...Сказав, що "не виживу без тебе, ти та людина, з якою я хочу зустріти старість" (дослівно).

Найцікавішим є той факт, що Ви пожертвували своїми потребами та психологічним комфортом і погодилися, щоб він залишився. Ви граєте типову роль Рятівника у психологічній грі (мені здається і досі її граєте тому, що обдумуєте причини поведінки Вашого чоловіка). Звісно, Рятівник має благородну мету - це допомогти Жертві, однак, він лише робить "ведмежу послугу": витрачає власні ресурси і виснажується тому, що немає взаємовіддачі + несвідомо обезцінює можливості Жертви впоратися із проблемою самостійно, тому Жертва і застрягає у своїй ролі (пасивність).

Як Ви думаєте, звідки у Вас це прагнення "рятувати"? Можливо Ви в дитинстві якось рятували своїх батьків? + додатково вплинув Ваш страх залишити дитину без батька та докори Ваших батьків, що Ви не зберегли сім'ю?

Це навіть не страх, а розчарування та пустота всередині, вдруге - воно, як виявилось, болючіше в квадраті....Це, як виявилось, була гра в одні ворота. Я боролась, придушуючи власні принципи. Зробила все, що могла. Залишилось прийняти цей факт. Без ілюзій, без надій, чесно та гідно

.

Співчуваю Вам і розумію Вас. Ви ж так довго його рятували, але нічого не вийшло. Припускаю, що Ви зараз не лише сумуєте, але і дуже гніваєтеся на нього. Пропоную Вам не лише посумувати, але і погніватися, щоб легше і швидше це все відппустити. Напишіть листа своєму чоловікові (який Ви не будете відправляти) в якому опишіть всі свої переживання, образи, очікування і т. д. Після цього прочитайте його вголос і порвіть або спаліть. Також візьміть та інтенсивно побийте подушку, поки не відчуєте втоми (головне не пораньте себе).
Звісно, Ви зараз будете переживати психологічний біль втрати, адже 10 років разом... І пройдете поступово криву втрати (заперечення, гнів, торги, депресія, прийняття). Припускаю, що Ви вже давно її проходите, ще з того моменту, коли Ваш чоловік заявив про зраду. Але тоді Ви застрягли на стадії заперечення і торгів (можливо, щоб уникнути гніву і депресії). На жаль, стосунки це не завжди злети, але і падіння. Хочемо ми цього, чи ні, але стадії гніву і депресії потрібно пережити. щоб "емоційно очистити свою внутрішню вазу" для наповнення її знову позитивом.

На жаль. Категорично не погоджується звертатись по допомогу і до психолога, і до лікаря з признаками хвороби.

Те, що Ви описали його травми дитинства 100 % є одним із факторів і це лише можливо пропрацювати із психологом-психотерапевтом. Так, дуже шкода, що він не хоче звернутися до спеціаліста, проте ніхто не може його змусити. Лише він відповідальний за своє психологічне благополуччя. Коли Ви перестанете його рятувати і скажете, що Ваші стосунки лише можливі, якщо він звернеться до спеціаліста, то тоді, можливо, через деякий час, він візьме відповідальність і нарешті "дозріє" до пропрацювання себе (можливо саме тому він вирішив дистанціюватися, втікаючи на орендовану квартитру, щоб відчути свій внутрішній ресурс контролю над життям).

Дякую)Я у себе одна, так?)

Ви ціннна тому, що існуєте. Ви маєте право, як і будь яка людина, на щастя (вираження всього спекту емоцій, безумовної любові, задоволення ваших потреб і т. д.). Вам не потрібно його заслуговувати через самопожертву.

За пів години, як виїхав на роботу дзвінок "що робиш". Це події кожного ранку. Для чого...Совість? Короткий ланцюг поки не обірветься? Емоційне живлення? Що в голові цієї людини, яка не відкривається та не йде на контакт ні з ким?

На жаль, ми не можемо "читати його думки", краще запитайте у нього відкрито, чому він так робить, адже Ваші стосунки вже зруйновані і він не хоче над ними працювати у спеціаліста.
Особисто мої гіпотези:
1. він думає, що Ви і далі будете його рятувати, як і раніше, тому несвідомо "кидає Вам гачки", щоб знову не брати відповідальність за своє життя і не вирішувати проблему самостійно;
2. несвідомо він повертається в той період дитячої травми, коли його батьки розлучалися і тому в нього йде ретравматизація. Він боїться остаточного розлучення з Вами (це його повертає у минуле), тому він "чіпляється за Вас", однак, водночас, він відчуває себе беззахисним щось зробити, як і тоді, в дитинстві;
3. йому не вистачає емоційної підтримки і любові (як і в дитинстві), а отримати її він ніде не може крім Вас, доньки і Ваших батьків. Якщо Ви розлучитеся - то все це для нього зникне. Однак, тоді, знову ж таки, якщо Ви будете його рятувати, то він не візьме відповідальності за своє життя і всі в сім'ї будуть нещасні тому, що він не пропрацює себе, а Ви будете лише віддавати.

Ініціатива - це коли сіли ща стіл переговорів, це коли крик про допомогу, це коли давай разом... її нема.

Ви самі відповіли на своє запитання. Тоді навіщо це все продовжувати?