Не хочу жить

Доброго дня, Діана.
Я Вам дуже співчуваю, у Вашому житті було безліч труднощів і психологічних травм. Ви вказали, що були "проблемною дитиною", проте потім змінилися. Насправді, "проблемних дітей" не буває, адже ними стають не просто так, а Ваша поведінка свідчила про яскраво виражену аутоагресію. Припускаю, що у Вас були складні стосунки із батьками або булінг збоку однолітків, чи якийсь травматичний досвід стосунків (було б добре, якби Ви розповіли про них детальніше). Ви велика молодець, що впоралися із самознищуючою поведінкою проте, скажіть, будь ласка, що Вас спонукало працювати над собою і як Ви цього досягли?

В 2018 году я познакомилась с мальчиком , никаких серьезных отношений я не хотела

Чому Ви не хотіли серйозних відносин? Це було лише пов'язано із тим конкретним хлопцем, чи Ви не хотіли відносин взагалі?

но мои родители сказали нет и , что свадьба состоится .

Із цієї цитати я бачу, що Ваші батьки досить директивні (можливо це є ключем до Вашої аутоагресивної поведінки в підлітковому віці). Чому Ви погодилися все-таки вийти заміж (через відчуття провини до батьків та прагнення її, таким чином зменшити; через прагнення заслужити їхню любов; через невпененість в тому, що Ви здатні самостійно прийняти правильний вибір (адже Ви багато помилялися раніше) тощо)?

я засела в депрессию , почему не понятно , к этому человеку я ничего не чувствовала и пыталась смириться , но потом он позвонил прощение просил , ну и мы помирились .

Припускаю, що причиною Вашої інтенсивної депресії було "відтягування" у травматичний досвід минулого (в той момент, коли Ви відчували себе покинутою, нелюбимою і робили самошукоджуючу поведінку). Страх залишитися самотньою + страх, що Ви не знайдете кращого партнера + гнів на себе, що Ви зробили знову помилку + несвідоме прагненя залужити любов батьків, які у Вас розчарувалися + гнів на батьків і на себе, що Ви піддалися їхнім вимогам, а Ви на ці вимоги погодилися.

Первый месяц нормально все было , потом стало хуже , опять ссоры , он начал сидеть постоянно к компе , никакой помощи дома , не внимания , не понимания . Мне это все надоело , а сил и храбрости расстаться с ним нет

Помітно, що Ви у стосунках із цим партнером уникаєте близькості (відкрите обговорення своїх потреб, почуттів і бажань), тому взаємні образи і гнів накопичується, що приводить до сварок. Крім цього, можливо, Ви проектуєте на нього фігуру свого батька і, таким чином, несвідомо виражаєте на нього весь свій гнів, накоплений із дитинства.

Ще раз обдумайте, чи Ви готові розлучитися із чоловіком, чи Ви його кохаєте. Можливо Ви втікаєте від близькості і спільного вирішення труднощів через минулий травматичний досвід. Або ж, Ви дійсно його не кохаєте (це емоційна залежність) і не бачите саме його поряд із собою, а в, перспективі, готові будувати стосунки із іншим чоловіком.

Я Вам однозначно рекомендую звернутися на індивідуальну терапію до психолога-психотерапевта, щоб краще виявити, проаналізувати та пропрацювати психологічні травми, що зараз впливають на Ваше життя, та зрозуміти, чи це "втеча від близькості і контрзалежна модель поведінки", чи це емоційна залежність і страх відділитися, залишившись самотньою. Ви багато пережили для своїх 20 років, будь ласка, потурбуйтеся про себе і зверніться за допомогою до спеціаліста (зараз можливий і варіант в онлайн режимі).

Бажаю Вам знайти хорошого психолога-психотерапевта та пропрацювати себе, віднайшовши щастя!

Ответ отредактирован автором 16-04-2020 15:54:26

Чем вы занимаетесь, живете отдельно либо с родителями, зависите ли от мужа или родителей финансово?
Что держит в отношениях?
Почему, зная, что не хотите свадьбы, поддались требованиям родителей?

Мне это все надоело , а сил и храбрости расстаться с ним нет

Добрый вечер !
Чего опасаетесь ,где потеряли свои силы ?