Боязнь остаться одной, имея отменное чувство юмора смеяться вовсе не хочется

Здравствуйте, Оля!
Нет рецепта счастья, который подойдет всем одинаково.
Похоже у вас еще не затянулись все шрамы связанные с прошлыми отношениями.
Лучше всего это все проработать и прожить вместе с психологом.
Не быстро, но результат того стоит.
Удачи!

Не знаю почему, но плачу, наверное больно вспоминать

Пока есть боль и слезы от этой боли, нет шрамы не затянулись.
Чтобы научиться выстраивать жизнь, нужно залечить раны.

Решила не прятать лицо, не прятать эмоций раз уж решилась

Это здорово, что сейчас появились силы на это.
Вы ранены в отношениях и залечить их можно тоже в отношениях. Теплых, бережных, неспешных поддерживающих - терапевтических.
Берегите себя!

Доброго дня, Оля.
Співчуваю Вам, помітно, як сильно Ви зараз страждаєте від минулих втрат (розлучення).

Или в погоне быть примерной женой, упустила быть самой любящей матерью.

Чому Ви так вважаєте? Які у Вас стосунки із дитиною? Насправді, щоб дати дитині любов і щастя, перш за все, необхідно самій бути шасливою (принцип - "Одягни кисневу маску спочатку на себе, а потім на іншого"), адже у Вас не вистачатиме ресурсу.

Или переживши тяжело развод, разочаровалась так сильно, что настал период бояться одиночества.

Мені здається, що потрібно детальніше розглянути причини Вашого розлучення. У Вашій історії помітно, як Ви берете відповідальність за розпад стосунків виключно на себе, проте пам'ятайте, що стосунки - це завжди двоє (50 % відповідальності лежить на Вас, а 50 % - на Вашому партнері).
Ви не вірите, що заслуговуєте на любов і щасливі стосунки? Чому?

А быть может женщина пережившая боль и разочарование от любимого человека?! И передо мной стала стена, я не могу её одолеть самостоятельно.

Те, що Ви зараз описуєте є цілком нормальним станом при втраті (у Вашому випадку - це - втрата стосунків). Процес переживання втрати має наступні стадії: 1) заперечення; 2) гнів; 3) торги; 4) депресія; 5) прийняття. Хочимо ми цього, чи ні, проте ми маємо всі їх пережити, щоб нарешті відпустити "болюче минуле". Коли ми "емоційно очистимося", тоді у нас звільниться місце для позитиву і побудови нових стосунків. Припускаю, що Ви зараз знаходитеся на стадії депресії (одна з найдовших стадій). Іноді, ми можемо застрягати на якомусь етапі тому, що не "перепрожии", наприклад, етап гніву (бо ми боїмося і несвідомо блокуємо гнів через якісь внутрішні заборони). Вам необхідно повність пройти ці етапи, а психолог допоможе Вам їх пройти менш болісно та не застрягнути в якомусь одному із них.

И началась боязнь.. но не смотря на это я стараюсь улыбаться, радоваться жизни. Но у меня это плохо получается и чем больше я стараюсь, тем сильнее я себя заматываю в кокон.

Ось в цьому і корінь проблеми, адже Ви не перепроживаєте негативні почуття, а ховаєте їх за масокою усмішки, що лише погіршує ситуацію. Не потрібно бути "завжди сильною" - це виснажує і знищує нас з середини. Більше обговорюйте свою втрату із іншими і Вам, однозначно, полегшає.

Я не позволяю себе быть любимой и счастливой женщиной, и судьба мне не даёт этого. А как?!? Я же не могу по другому. Я не знаю, что такое быть счастливой и как стать ею? Как найти себя и обрести семью? Как стать счастливой вопреки всему?

Доля - це фікція. Ми творці своєї долі, запам'ятайте це раз і назавжди. Лише у Ваших силах змінити своє життя, взявши за нього відповідальність. Ви вже зробили перший крок - написали сюди і це вже варте поваги. Тепер лише Вам обирати, чи Ви готові працювати над собою, просити підтримку в рідних та піти наконсультації до психолога. Я впевнена, що Ви зможете і готові, вибір лише за Вами. Ви варті любові і щастя! Удачі!

Ответ отредактирован автором 14-04-2020 13:29:32

Пережить сложный период, пережить утрату и восстановиться после нее это сложно и нужна поддержка и помощь. Вам было бы хорошо поработать с психологом

Оля, стена эта защитного свойства и Вы сами её выстроили в своё время...
Думали, что от боли, а оказалось, что от людей, которые потенциально могут эту боль причинить.
И что же, Вы рискнёте убрать эту стену при работе с психологом?
Вы ведь понимаете, что психотерапия будет происходить не по переписке? Толку в ней в Вашем случае ровно 0. Необходима работа в живую, либо по скайпу - по крайней мере, пока карантин.
Вы готовы?

Спасибо всем за внимание🌼

Я так и думал🌼))

Вы ожидали каких-то конкретных ответов?

Вы думали, что я слабая? Не решительная? Да, она спрячется за ромашку? Да у неё храбрости не хватит. ДА ВЫ ПРАВЫ)

Оля, я заочно в Вас уже влюблён - только за этот Ваш ответ).
Но только слабой я Вас точно не считаю. Не решительной - да. Боязливой - да. Но не слабой!
Люди очень часто даже не догадываются о своём внутреннем потенциале. Даже те, кто считает себя очень слабыми. В определённых ситуациях они нередко убеждаются в обратном.
Слабым может быть не сам человек, а только его позиция - неустойчивая, неопределённая, беззащитная, наполненная сомнениями. Но её всегда можно поменять на другую - сильную.
Чего Вам и желаю!

Добрый день, Ольга!
Для того, чтобы человеку сделать "шаг" (к себе счастливой) необходимы силы. Очевидно, что этого ресурса у вас на данный момент просто нет. Все запутано, непонятно, больно... Не дергайте себя! Дайте себе время и возможность разобраться во внутренних противоречиях. Вы молодец, что, в том числе, пытаетесь искать помощь. Именно так вы даете себе шанс.
Работу с Вами я начала бы с вопроса: чем именно вас пугает одиночество? Вы действительно верите, что полноценной (счастливой) вас может сделать только другой человек?

Здравствуйте, Оля
Печально читать ваш вопрос, даже не вопрос, а почти исповедь. Вам действительно лучше всего обратиться к психологу.
Все что вы пережили - это очень много. Тем не менее, со всем можно справиться, было бы желание. То, что с ними случется - еще не опыт и еще не факт, что мы из этого чему-то учимся. важно уметь случившееся проработать и понять зачем оно со мной случилось, какие уроки я из этого должна была вынести. Вот когда вы это все сможете, тогда и обретете баланс между работой, семьей и личностным развитием.
Выбирайте специалиста и работайте. Вы сможете!

Вы думали, что я слабая? Не решительная? Да, она спрячется за ромашку? Да у неё храбрости не хватит. ДА ВЫ ПРАВЫ)

Ваша реакція варта здивування і поваги. Ви вже не слабка, адже написали сюди, розповіли свою історію, Вас підтримало безліч спеціалістів і Ви не побоялися, у цій цитаті, заявити, що Вам страшно і Ви вагаєтеся (конфронтуючи психолога). У Вас вже є здоровий внутрішній потенціал, головне - його задіяти. Я б навіть сказала, що Ви занадто звикли бути сильною, тому боїтеся очно попросити про допомогу у спеціалістів. Відкиньте цю установку і дозвольте Вам допомогти професіоналам, потурбуйтеся про себе.

Звісно, я впевнена, що Ви, при бажанні, зможете впоратися із петлею втрати і самі, проте не факт, який результат це дасть і наскільки цей процес буде болісним. Наведу аналогію: у Вас перелом кістки. Звісно, Ви можете самі накласти шину, було б бажання і ресурси (а Ви зараз психологічно виснажена), кістка зростеться. Проте як і наскільки це буде болісно? Дуже малий відсоток, що рівно, хоча може пощастити, я не заперечую. Водночас, якщо Ви підете до травматолога цей процес лікування буде значно безболіснішим і ймовірність позитивного результату значно вище.

Бажаю Вам знайти класного психолога і прорацювати себе. Успіхів!